Соціальна підтримка дітей та молоді з обмеженою дієздатністю - Реферат

Соціальна підтримка дітей та молоді з обмеженою дієздатністю У науковiй лiтературi й досі спостерігається термінологічна невизначеність щодо дітей, які мають порушення розвитку. В різних джерелах використовуються такі дефініції, як: “аномальні діти”, “дефективні”, “діти-інваліди”, “неповносправні”, “діти з вадами у розвитку”, “діти з недоліками розвитку”, “діти із проблемами розвитку”, “діти з онтогенетичними відхиленнями”, “діти з нетиповим розвитком”, “діти з проблемами розумового розвитку”, “діти з важкими фізичними обмеженнями”, “діти з обмеженими функціональними можливостями”, “діти з функціональними обмеженнями життєдіяльності”, “діти з обмеженими фізичними чи розумовими можливостями”, “діти з обмеженими можливостями здоров’я”, “діти з обмеженою дієздатністю”, “діти із сенсорною недостатністю”, “діти з інтелектуальною недостатністю”, “діти з психофізичними обмеженнями”, “діти з психофізичними розладами”, “діти з порушеннями психофізичного розвитку”, “діти з вадами психофізичного розвитку”, “діти з обмеженими психофізичними можливостями”, “діти з особливими потребами”, “діти з особливими освітніми потребами”, “дiти iз специфiчними потребами”, “дiти iз труднощами у навчаннi”, “діти із життєвими проблемами”, “діти в біді”, “дiти, якi знаходяться в особливо складних i надзвичайних умовах” тощо. У словниках подано таке визначення цього терміну: інвалід (від лат. invalidus - слабий, безсилий, немічний) - “особа, яка нездатна частково або повністю виконувати певні дії, втратила працездатність остаточно чи на тривалий час” ; “людина, з фізичними чи психічними обмеженнями життєдіяльності”; “особа, яка у зв’язку з обмеженням життєдіяльності, внаслідок наявності фізичних і розумових недоліків потребує соціальної допомоги та підтримки”. Як і щодо першої дефініції існують різні визначення інвалідності: “обмеження у можливостях обумовлених фізичними, психічними, сенсорними, соціальними, культурними, законодавчими та іншими бар’єрами, які не дозволяють людині бути інтегрованою в суспільство і брати участь в житті сім’ї та держави на тих же умовах, як і інші члени суспільства” ; “соціальна недостатність (дезадаптація) внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров’я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги”; “конкретна дисфункціональність (переважно трудова) в медичному, юридичному та соціальному аспектах” ; “стан людини, коли вона не може самостійно забезпечити (повністю чи частково) потребу нормального особистого чи соціального життя внаслідок недоліку (вродженого чи набутого) її фізичних чи розумових здібностей”. Починаючи з 80-х рр. XX століття, науковці стали надавати перевагу поняттю “діти з відхиленнями у розвитку”, оскільки спеціальна освіта поширилась і на незначні порушення розвитку, які добре піддаються корекції. З розвитком соціальної педагогіки та соціально-педагогічної практики у 90-х рр. XX століття стали широко використовуватися терміни “діти з обмеженими можливостями”, “діти з особливими потребами”. Діти з порушеннями у розвитку - це “діти, які мають відставання в психофізичному розвитку внаслідок порушень діяльності окремих або декількох аналізаторів (зорового, слухового, рухового, мовного), а також внаслідок органічного ураження центральної нервової системи (ЦНС)”. Американські дослідники Елен Р. Даніелс і Кей Стаффорд наголошують, що термін “особа з вадами” вживається до людей, яким установлено відповідний медичний діагноз і в яких: спостерігаються фізичні або розумові порушення, які суттєво обмежують їхню життєдіяльність (наприклад, порушення зору, слуху, мови, опорно-рухового апарату, самообслуговування, здатності до навчання, роботи тощо), були такі порушення в минулому, вважається, що є такі порушення. Заслуговує особливої уваги дисертаційне дослідження Н. Мирошніченко, в якому зазначено, що поняття “людина з функціональними обмеженнями” варто розуміти як таке, що “засвідчує повну або часткову втрату конкретною людиною здатності чи можливості самообслуговування, самостійного пересування, спілкування, орієнтації, контролювання своєї поведінки, виконувати ті чи інші функції порівняно зі здоровими людьми внаслідок захворювання, травми або вроджених вад”. У Польщі - понад 10 категорій учнів з особливими потребами. Дослідниця виокремлює у дітей: психофізичні порушення; соматичну ослабленість; порушення діяльності аналізаторів; порушення опорно-рухового апарату; порушення моторики; психоемоційні порушення; інтелектуальні порушення; мовленнєву патологію; емоційно-вольові порушення; порушення психічного здоров’я. Оскільки перелік нозологій таких дітей досить значний, ми вважаємо за доцільне дати характеристики окремих категорій дітей, які можуть здобувати освіту в інтегрованому загальноосвітньому навчальному закладі (табл.1.1).