Соціальна організація як чинник розвитку української духовної культури XVI-XVII ст. - Автореферат

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА Спеціальність 09.00.12 - українознавство (філософські науки)Карпенка-Карого, професор кафедри суспільних наук доктор філософських наук, професор Гавриленко Іван Миколайович, Академія праці і соціальних відносин ФП України, професор кафедри соціології та соціальної роботи доктор філософських наук, професор Лукашевич Микола Павлович, Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, завідувач кафедри соціології та соціальної роботи Захист відбудеться 17.04. 2008 р. о 14 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.126.01 в Науково-дослідному інституті українознавства МОН України за адресою: 01135, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Науково-дослідного інституту українознавства МОН України за адресою: 01135, м. Дисертацію присвячено аналізу соціальної організації як суспільного феномена, субєкта культурно-історичної діяльності та структуроутворюючого чинника розвитку української духовної культури XVI-XVII ст. Встановлено, що організація у своїх національно-історичних виявах стимулювала процеси пошуку ідентичності та єдності українського етносу, уможливлювала збереження національного буття, концентрувала в собі потужний ресурс самоорганізації, створювала умови для входження української спільноти в загальноєвропейський культурний простір.Вироблення глобальної свідомості, дотримання загальнолюдських моральних цінностей, а також глибокі перетворення в різних сферах життя - соціальній організації, економічній діяльності, науці, культурі - закладають основу для майбутньої єдності людства. Нагальною потребою виступає вивчення історичного досвіду функціонування соціальної організації в українському житті, її ролі в розвиткові культури. Зберігаючи традиції руської духовності і водночас розвиваючись під впливом ренесансних ідей та тенденцій, українська культура значною мірою формувалась як європейська за характером і змістом, за поширюваними в українському житті цінностями. Органічною частиною національного культурного процесу в XVI-XVII ст. виступала соціальна організація: неформальні спільності української інтелігенції, культурно-освітні обєднання, літературні гуртки, братства, зібрання інтелектуалів були не тільки формами реалізації особистістю своєї активності, а й суттєвим засобом розвитку самої культури, їх діяльністю формувався загальноєвропейський простір культурно-історичного буття. З метою найбільш повного вивчення соціальної організації, ролі її історичних форм у розвитку української духовної культури XVI-XVII ст. у дисертації використовується комплексний підхід до обєкта дослідження, що виражається в інтеграції філософського, історико-культурного, соціально-психологічного, соціологічного знання.Доведено, що діяльність і спілкування виступають необхідною умовою культурно-історичного буття людини, визначають способи та історичні форми її соціальної активності (Л. Шевченка про те, що ідеї Ренесансу знайшли продовження в Україні, що ренесансно-реформаційний світогляд в Україні розвивався у складному процесі еволюції національних форм духовності та їх синтезу із західноєвропейськими формами мислення, а надбання Реформації використовувалися українськими книжниками для захисту чистоти православя, обстоювання своєї духовної культури. У другому розділі "Соціальна організація в системі культурно-історичних координат: теоретико-методологічні засади осмислення" здійснено аналіз теоретико-методологічних проблем соціальної організації як частини культурно-історичного буття, досліджено її форми, функціональні можливості, специфіку діяльності в історії та культурі. При цьому будь-які спільності, групи, організації виступають органічною частиною створеної людством культурно-історичної дійсності і складають важливий вимір гуманізації соціуму та його історії. На основі аналізу змісту діяльності братських організацій зроблено висновок, що вони були наслідком формування в Україні XVI-XVII ст., як і в Європі, феномена міської культури, виступили ідеологічними центрами і організаторами суспільно-політичного життя в українському місті.