Соціальна обумовленість та методологічні засади кримінально-правового забезпечення проблем захисту прав та свобод людини в Україні - Реферат

СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ЗАХИСТУ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ В УКРАЇНІУкраїнське суспільство, поряд з іншим цивілізованим світом, прагне до справедливості, добробуту та свободи у самому широкому розумінні цих слів. Людина, її права і свободи становлять у правовій державі найвищу соціальну цінність, саме на їхнє забезпечення й найповнішу реалізацію у суспільному житті має бути спрямована уся державна діяльність і насамперед діяльність у сфері державного управління.Причини й умови злочинності в перебудовний і постперебудовний періоди, в основному, зводяться до чотирьох підсистем: економічні причини та умови, причини та умови кримінальної агресивності, причини та умови кримінальної необережності і правові причини та умови. Право на захист для будь-якої особи, яка його потребує, забезпечується державою, її компетентними судовими, адміністративними чи державними органами. Як вірно наголошують науковці, найбільш важливим гарантом додержання і захисту прав громадян є суд, однак інтереси суспільства, права і свободи людини можуть бути захищені лише судом, який діє винятково на засадах законності в умовах незалежності й недоторканості. № 8 «Про незалежність судової влади» наголошується, що останнім часом факти тиску на суддів і втручання в діяльність судів набули системного та відвертого характеру, зокрема, при розгляді судами справ, формуванні суддівського корпусу, призначенні суддів на адміністративні посади, вирішені питань про відповідальність суддів. ряд важливих законодавчих положень з питань забезпечення діяльності судів не виконується. Принцип незалежності суддів є загальновизнаним міжнародно-правовим принципом, який випливає із статті 10 Загальної декларації прав людини, що проголо32сила незалежність і неупередженість суддів, які гарантуються забороною впливу на суддів, неприпустимістю перегляду судових рішень в адміністративному порядку, особливим порядком призначення суддів та їх незмінністю, а також іншими засобами правового захисту.Для правильного застосування закону України про кримінальну відповідальність за втручання в діяльність судових органів необхідно встановити, чи адекватно він відображає суспільну потребу або недостатньо відповідає їй. Узагальнення висловлених у науковій літературі позицій щодо чинників (підстав, принципів), які формують соціальну обумовленість кримінально-правової заборони, дає підстави для висновку, що умовно їх можна поділити на три групи: юридично-кримінологічні, соціально-економічні та соціально-психологічні. Таке суспільно небезпечне діяння негативно впливає на розгляд справ у суді, значно ускладнює прийняття законних рішень, підриває авторитет судової влади і здатне призвести до безкарності винних у вчиненні правопорушень. Події останніх років свідчать про несприйняття багатьма носіями політичної влади в Україні того, що незалежність та недоторканність суддів при здійсненні судочинства є фундаментальним принципом реалізації судової влади, що забезпечення кожному громадянину права на справедливий та неупереджений суд є однією з основних ознак правової держави. Слід зазначити, що незалежність суддів при здійсненні правосуддя і підкорення їх тільки закону - це не система пільг для суддів, а вимога суспільства і найбільш значуща гарантія обєктивного й неупередженого правосуддя, гарантія належної захищеності людини та її прав, відповідальність суддів перед суспільством та громадянином.Це - захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Практична реалізація цих конституційних засад у кримінальному процесі можлива лише за наявності усвідомлення кожною особою, яка втягується у кримінальне провадження свого процесуального положення (статусу), обізнаність про свої процесуальні права і обовязки, що надає її можливості брати активну участь у кримінальному процесі. Тому метою є дослідження деяких питань щодо охорони прав і законних інтересів особи у кримінальному провадженні, окреслення її прав і обовязків, що має на меті створення незалежних гарантій забезпечення вирішення завдань кримінального провадження, які закріплені у статті 2 КПК України. Новий КПК покликаний удосконалити правове регулювання у сфері кримінального судочинства, привнести у нього європейські цінності та принципи, перетворити неухильне дотримання прав людини у ключову ідею всього кримінального процесу, а також забезпечити реальну, а не задекларовану рівність процесуальних можливостей сторін кримінального провадження та утвердити змагальність процесу.

План

Вступ

1. Кримінальний аспект проблем захисту прав і свобод людини в Україні

2. Соціальна обумовленість засад кримінально-правового забезпечення проблем захисту прав і свобод людини

3. Методологічні засади кримінально-правового забезпечення захисту прав і свобод людини в країні

Висновок

Список використаної літератури