Соціальна комунікація як об"єкт і предмет наукового пізнання - Курсовая работа

СОЦІАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ОБЄКТ І ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯВизначивши соціальну комунікацію як рух смислів у соціальному просторі й часі, що ми визначили: обєкт чи предмет метатеорії соціальної комунікації? Оскільки будь-який обєкт містить нескінченну кількість граней, процес його пізнання нескінченний, і можна сформулювати як завгодно багато предметів для наук (теорій, навчань), які могли б вивчати цей обєкт. Науки, що вивчають один і той самий обєкт, розрізняються предметами, і предмет економіки, звичайно, зовсім інший, ніж предмет соціальної психології, хоча обєкти їх збігаються. Науки, що вивчають один і той же онтологічний обєкт і утворюють перераховані комплекси і підкомплекси наукового знання, обмежуються один від одного, як уже було сказано, за предметом пізнання. У свою чергу ці науки діляться в процесі наукової диференціаціі на більш конкретні дисципліни, утворюючи цикли астрономічних, геологічних і т.д. наук.Адже якісно змінився предмет досліджень (поряд із журналістикою та публіцистикою як її специфічним складником зявилися реклама у всіх її різновидах, звязки з громадськістю, інші види комунікації, що утворили нове для нас поняття - масова комунікація), до наукового обігу ввійшли нові терміни, що вимагали осмислення: «інформаційний ринок», «нформаційний простір», «масмедіа», «медіасфера» тощо, які почали використовувати, вивчаючи модерний стан системи ЗМІ та формування концептів теорії. Як засвідчує, наприклад, англо-російський тлумачний словник концепцій і термінів «Комунікативістика і засоби інформації» укладений Л.М.Земляновою, під «комунікацією» («communication») розуміють «звязок, повідомлення, засіб звязку, передачу відомостей, думок, новин, звісток, інформації»; «медіа» («media») потрактовано як «засоби звязку і передачі інформації різних типів - від найдревніших... до найсучасніших, що утворюють глобальні інформаційні супермагістрал» (в особливу категорію виділено «масмедіа» («mass media») - масові засоби інформаційних звязків, які вирізняються особливою атрибутикою та функціями») і, нарешті, «журналістика» («journalism») розтлумачено як «професійну діяльність у газетах, журналах та інших ЗМІ, так і різні форми та результати цієї діяльності...». Нового змісту набуває роль журналіста в соціумі, оскільки сьогодні актуальні не стільки виявлення і трансляція соціально значущої інформації базисних соціальних субєктів, передусім ідеологів, власників і видавництв ЗМІ, як це передбачено в усіх теоріях та практиці протягом всієї історії журналістики, скільки рівноправна діалогова взаємодія з масовою аудиторією у спільному пошукові справді необхідної і важливої для аудиторії інформації, формування інформаційного «порядку денного», на який чекає суспільство. Сутність першої концепції (соціальна комунікація як галузь соціології) полягає в тому, що соціальна комунікація (а не соціальні комунікації) тлумачать як придаток соціології, здатний лише вирішувати проблеми, повязані з масовою комунікацією. За основу третьої концепції соціальних комунікацій (соціальні комунікації як складник теорії комунікації) В.О.Ільганаєва обирає буття людини, що базується на суспільстві як на комунікаційній єдності.В даний час склалася система соціально-комунікаційних наук, що включає людинознавчі, суспільствознавчі, біогуманітарні, культурознавчі, технічні та узагальнюючі дисципліни. Завдяки розвитку системи соціально комунікційних наук дозріли умови для формування узагальнювальної метатеорії соціальної комунікації, обєктом якої є всі види, рівні, форми, засоби і технології соціальної комунікації в цілому, а предметом - знання про соціальної комунікації, отримане приватними дисциплінами. Метатеорія соціальної комунікації є міжнауковою теорією і виконує такі особливі функції: трансляційну, стратегічну, термінологічну, практичну, методологічну, загальнонаукову, світоглядну, які забезпечують конслідацію і подальший розвиток системи соціально-коммунікаціонних наук.