Соціальна адаптація знедолених дітей у притулках і сирітських будинках (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукУ дисертації представлено теоретичне узагальнення проблеми соціальної адаптації знедолених дітей у дитячих притулках і сирітських будинках, що діяли в Російській імперії у другій половині ХІХ-на початку ХХ століття. У роботі розкрито сутність соціальної адаптації, під якою розуміємо процес, що забезпечує сприйняття та прийняття індивідом норм, цінностей, правил життя соціального середовища, підготовку до самостійної життєдіяльності та працевлаштування; її соціальний та педагогічний аспекти стосовно дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; зясовано категорії дітей, які належали до соціальної групи знедолених. Простежена генеза становлення соціальних інститутів опікування знедоленими дітьми, охарактеризовано мережу дитячих притулків і сирітських будинків, основні цілі їхньої діяльності, типи внутрішньої організації у заявлений період. Пройдя длительный путь развития, понятие адаптации обогатилось новым содержанием и сегодня рассматривается как взаимонаправленный процесс приспособления человека к среде и одновременно частичное приспособление самой среды к человеку, вид взаимодействия личности с социумом, во время которого согласовываются требования и ожидания его участников. К социальным аспектам социальной адаптации обездоленных детей относятся: создание нормативной базы, обеспечивающей их защиту и социальную адаптацию; материальная поддержка и внедрение организационных форм опеки детей-сирот и детей, оставшихся без заботы родителей; реализация мер, направленных на обеспечение трудоустройства или продолжение обучения обездоленных детей после завершения срока пребывания в заведениях социального воспитания.Особливість і спрямованість соціальної політики Української держави в галузі дитинства полягають у тому, щоб усіляко сприяти помякшенню впливу на дітей негативних наслідків соціальних процесів, які мають місце в суспільстві, створювати оптимальні умови для підтримки соціально незахищених категорій дітей, до яких насамперед належать сироти і діти, які залишилися без піклування батьків. В Україні, яка цілком підтримує міжнародні акти, питання, повязані із захистом прав знедолених дітей і визначенням засобів забезпечення їх соціальної адаптації, були закріплені у Конституції України (1991), Постанові Кабінету міністрів України „Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту дітей та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування” (1994), Указі Президента України „Про затвердження заходів щодо поліпшення становища дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків” (1997), Законі України „Про охорону дитинства” (2001) та ін. Актуальність означеної проблеми для сучасної соціально-педагогічної теорії та практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Соціальна адаптація знедолених дітей у притулках і сирітських будинках (друга половина ХІХ-початок ХХ століття)”. Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання: Уточнити сутність понять „соціальна адаптація”, „знедолені діти”, „соціальна адаптація знедолених дітей”. Для розвязання завдань і досягнення мети дослідження використано такі методи: конкретно-пошуковий - для обґрунтування актуальності проблеми дослідження, визначення його обєкта, предмета, мети і завдань; синтезу, систематизації і класифікації архівних джерел та літератури з досліджуваної проблеми, що дало можливість визначити її сутність і структуру; пошуково-бібліографічний - з метою вивчення архівних джерел, постанов уряду, нормативних актів у галузі освіти і опікування, постанови земських управ, губернських і повітових попечительств, документи адміністрації дитячих притулків і сирітських будинків; логіко-історичного аналізу, що забезпечило розкриття змісту, форм і засобів соціальної адаптації вихованців у притулках і сирітських будинках; історичної ретроспекції - з метою виокремлення провідних тенденцій становлення та розвитку соціальних інституцій опікування знедоленими дітьми; хронологічний, за допомогою якого простежено динаміку змін забезпечення соціальної адаптації знедолених дітей у закладах соціального виховання у хронологічній послідовності.У першому розділі - „Теоретичні засади соціальної адаптації знедолених дітей” - наводяться результати аналізу наукової літератури з проблеми дослідження, розкривається сутність понять „соціальна адаптація”, „знедолені діти” та „соціальна адаптація знедолених дітей” як педагогічних феноменів. Соціальна адаптація знедолених дітей, до яких насамперед належать діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні, бездоглядні діти, має свої своєрідні особливості.

2. Основний зміст роботи