Соціальні умови морально-правової соціалізації дітей молодшого шкільного віку - Дипломная работа

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОРАЛЬНО-ПРАВОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 1.1 Світоглядно-філософські концепції соціалізації як підґрунтя її соціально-педагогічного розуміння 1.2 Сутність поняття “соціалізація особистості”, її етапи і фактори 1.3 Морально-правова соціалізація особистості в молодшому шкільному віці РОЗДІЛ 2. ФОРМИ І МЕТОДИ МОРАЛЬНО-ПРАВОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 2.1 Діагностика рівня сформованості морально-правових якостей школярів в учбово-виховному процесі 2.2 Рекомендації щодо формування морально-правового досвіду молодших школярів 2.3 Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо морально-правової соціалізації молодших школярів ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП Поняття “соціалізація” дедалі обширніше використовується як наукова категорія представниками різного спектра наук - філософії, соціології, соціальної роботи, психології, політології, педагогіки та ін. Соціалізація - це прийняття індивідом суспільних норм, життєвих принципів, правил і цінностей. В дипломній роботі ми теоретично та практично дослідили морально-правову соціалізацію дітей молодшого шкільного віку. Морально-правова соціалізація дітей молодшого шкільного віку - складний та суперечливий соціально-психологічний процес, який характеризується структурною ієрархією взаємопов’язаних компонентів (морально-правової норми, морально-правової свідомості, морально-правової культури, морального виховання та самовиховання, морально-правової регуляції, правомірної поведінки тощо), позитивно-емоційне поєднання яких, дає можливість сформувати правопослушну та високоморальну особистість. Вона однаково хвилює громадськість, соціальних працівників, педагогів, уряди різних країн світу. Багато науковців вивчали дану проблему, вони вважали, що в процесі всього життя індивіда відбувається взаємодія його з навколишнім середовищем, яке впливає на нього. При цьому в індивіда, що розвивається, виникають суперечності між вимогами, які ставить життя і суспільство і тим, чим воно вже володіє. Звідси прагнення людини до дальшого пізнання світу, до збагачення свого досвіду. Мета дослідження - визначити ефективність соціальних умов морально-правової соціалізації. Гіпотеза - процес морально-правової соціалізації молодших школярів можна оптимізувати при створенні наступних соціальних умов: врахування індивідуальних особливостей школяра, підвищення рівня морально-правових знань, активної участі соціального працівника у формуванні морально-правової соціалізації даної вікової категорії. База дослідження: Хмельницький районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20 м. Хмельницького. У дослідженні брало участь 44 учня і 3 педагога. Апробація результатів дослідження - матеріали роботи доповідались на “круглому столі” у Хмельницькому районному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та на нараді у школі №20 м. Хмельницького. Така ситуація в європейській науковій думці у свою чергу підтверджує те, що реальним наслідком соціалізаційних процесів і зусиль у сучасному світі є, з одного боку, розвитку в особистості інтелектуальної і соціальної свободи, а з іншого - вдосконалення соціального діалогу, взаємодії, кооперації. Соціальне середовище, треба розуміти не тільки як повсякденне оточення в якому формується особистість, але й як множину очікувань, можливостей та вимог, яка виконує конструктивні й диригентські функції цього процесу. Це система викликів та очікувань, яка складним чином відображається в самому фундаменті свідомості та почуттів індивіда, у наборі правил та стандартів поведінки й діяльності, в її пізнавальній структурі. Розглядаючи проблему соціалізації, українські філософи В.Саратовський, Г. Заїченко, І.Кальний та інші розвивають її діалогічну концепцію й відокремлюють такі рівні або виміри цього процесу: - відношення “я - я” - внутрішній діалог, умова формування самосвідомості та самооцінки; - в “я - ти” - царина формування морального почуття, почуття любові, ненависті, дружби; - в “я - ми” - царина виховання національної свідомості, класового почуття, почуття гуртової солідарності; - в “я - людство” - умова усвідомлення своєї приналежності до роду людського, джерело філософсько-історичних, футурологічних рефлексій; - в “я - друга природа” - царина оцінки світу речей; - в “я - природа” - царина прояву найрізноманітніших інтересів; - в “я - універсум” - царина формування світогляду релігійних і філософських вчень. Педагогіка, для якої виховання особистості є предметом дослідження, обмежується, як правило, психологічним визначенням особистості, не включаючи поняття “особистість” до основних категорій” [2, с. Такий підхід навряд чи можна визнати виправданим, оскільки тим самим створюються передумови для виникнення “розриву” між педагогічною системою виховання та її центральною ланкою - особистістю. Соціологічний підхід до дослідження особистості спирається як на відправну точку: не на індивідуальні особливості людини, а на її соціальне от