Вивчення процесу старіння і старості у площині фізіологічного розвитку людини та як явища соціального і суспільного. Аналіз основних положень соціальних теорій старіння. Розкриття важливості освіти людей похилого віку для їх подальшої самореалізації.
При низкой оригинальности работы "Соціальні теорії старіння і старості у контексті освітньої геронтології", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Соціальні теорії старіння і старості у контексті освітньої геронтологіїНауковий дискурс в освітній геронтології вимагає подальшого вивчення процесу старіння і старості не тільки у площині фізіологічного і особистісного розвитку людини, а й як явища соціального і суспільного. Научный дискурс в образовательной геронтологии требует дальнейшего изучения процесса старения и старости не только в сфере физиологического и личностного развития человека, но и как явления социального и общественного. Традиційно старіння сприймається як процес деградації і спаду життєвих функцій, однак усе більше наукових досліджень доводять, що розвиток особистості відбувається і протягом цього періоду, зокрема завдяки активізації життя, активності людини і набуттю нових знань та умінь, що є необхідною умовою поліпшення якості її життя в старості. Початок цих досліджень припадає на 1944-46 рр., коли було започатковано науковий дискурс у геронтології, вивчення процесу старіння і старості не тільки у площині фізіологічного і особистісного розвитку людини, а й як явища соціального і суспільного. З 1940-х рр. розпочинаються грунтовні дослідження старіння і старості як в аспекті індивідуального розвитку людини, так і в суспільному; з’являються певні емпіричні дані і результати теоретичного осмислення, аналізу та узагальнення проблем старості та осіб похилого віку, що дало можливість першим науковцям, які займалися цією проблемою, теоретично обгрунтувати процес старіння і старості як міждисциплінарний феномен, що потребує всебічного вивчення.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
