Постмодерна картина світу - фактор, що ставить нові вимоги до розуміння споконвічних імперативів. Розповсюдження психоаналітичних ідей щодо збереження у безсвідомому подій і сприйняттів дитинства - причина розвитку психологічного феномену кідалтизму.
Закономірним стає виникнення нової формації молодих людей, які проживають своє життя, насолоджуючись молодіжними радощами, піддають сумнівам правомірність традиційних зобовязань та знаходяться в епіцентрі споживацького суспільства, поступово стаючи еталоном для наслідування старших поколінь. Найменування «кідалт» (з англ. kid дитина та adult дорослий) є породженням медійної епохи як означення «нових дорослих», які, досягаючи віку 20-40 років, у своєму стилі життя дотримуються моделей поведінки, властивих такій соціальній групі, як діти. У літературі зустрічаються означення, що кідалтами слід вважати осіб «20-35 років», «20-40-річного віку», «середнього віку», що занадто привязані до своїх дитячих та юнацьких захоплень, мають дитячий смак, дитячу чутливість і слідують дитячим цінностям. Світові тенденції демонструють ангажованість, захопленість «дитинством» як на індивідуальному, особистісному рівні (легітимація дорослим «внутрішньої дитини»), так і на рівнях соціальному (соціальні проекти захисту та безпеки дитинства; діти як цільова аудиторія маркетингу) та культурному (міждисциплінарна теоретична рефлексія явища; культурні акції, що позиціонують погляд на світ очима дитини) [2]. В країнах Європи серед осіб віком від 18 до 34 років в оселях батьків проживає 48% жінок та 36% чоловіків; у Японії домівку з батьками розділяє 70% самотніх працюючих жінок у віці 30-35 років, у США із батьками живе 38% усіх молодих дорослих.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
