Феномен кідалтизму, характерний для дорослих, які мають "дитячі" цінності й потреби та чинять супротив соціальним очікуванням. Соціальні риси кідалтів, проблеми, з якими вони стикаються. Риси поведінки та характеру, психологічні характеристики таких осіб.
Соціальні та психологічні характеристики кідалтизмуЗакономірним стає виникнення нової формації молодих людей, які проживають своє життя, насолоджуючись молодіжними радощами, піддають сумнівам правомірність традиційних зобовязань та знаходяться в епіцентрі споживацького суспільства, поступово стаючи еталоном для наслідування старших поколінь. Найменування «кідалт» (з англ. kid - дитина та adult - дорослий) є породженням медійної епохи як означення «нових дорослих», які, досягаючи віку 20-40 років, у своєму стилі життя дотримуються моделей поведінки, властивих такій соціальній групі, як діти. У літературі зустрічаються означення, що кідалтами слід вважати осіб «20-35 років», «20-40-річного віку», «середнього віку», що занадто привязані до своїх дитячих та юнацьких захоплень, мають дитячий смак, дитячу чутливість і слідують дитячим цінностям. Світові тенденції демонструють ангажованість, захопленість «дитинством» як на індивідуальному, особистісному рівні (легітимація дорослим «внутрішньої дитини»), так і на рівнях соціальному (соціальні проекти захисту та безпеки дитинства; діти як цільова аудиторія маркетингу) та культурному (міждисциплінарна теоретична рефлексія явища; культурні акції, що позиціонують погляд на світ очима дитини) [2]. В країнах Європи серед осіб віком від 18 до 34 років в оселях батьків проживає 48% жінок та 36% чоловіків; у Японії домівку з батьками розділяє 70% самотніх працюючих жінок у віці 30-35 років, у США із батьками живе 38% усіх молодих дорослих.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
