Аналіз проблеми соціальних практик у контексті функціонування соціальних інститутів. Характеристика сутності теорії практик у соціально-гуманітарних науках. Принципи концептуалізації поняття "соціальні практики" в контексті форм соціальних інститутів.
Соціальні практики формування соціальних інститутівСучасний інтерес до феномену «соціальних практик» відроджується в контексті фокусування значної частини соціологічної теорії на сфері повсякденності, а також на виділенні світу узвичаєних дій у самостійну галузь соціологічного знання та провідний напрям дослідження суспільства. Волков відзначає, що з одного боку, практика (або практики) все частіше фігурують в якості основної категорії в антропології, філософії, історії, соціології, політичній теорії, теорії мови, літературній теорії - і в цьому смислі формується певна загальна для соціальних наук парадигма. Волкова, термін «практика» на початковому етапі символізував пошуки компромісу між обєктивізмом системно-структуралістського підходу і субєктивізмом феноменології, поєднуючи різні спроби замінити уявлення про структурно-функціональну, культурну або економічну детермінованість діяльності людей більш «гуманістичною» картиною соціальної реальності, підкреслюючи активну роль колективної людської діяльності у відтворенні і зміні соціальної системи. Бурдьє, соціальні практики мають подвійну структуру: з одного боку, вони детермінуються соціальним середовищем, тобто існують обєктивні структури, які впливають на практики; а з іншого - впливають на соціальне середовище, змінюючи його структуру, тобто соціальні агенти впливають на соціальну дійсність через практики і трансформують структури [1, с. Гарфінкель вважає, що практики «складаються з безкінечного, безперервного, контингентного навчання; що вони здійснюються за допомогою рутинних дій і викликаються як події в тих самих рутинних діях, які вони описують; що практики виробляються індивідами в тих ситуаціях, від знання про які і від навичок дій в яких (тобто від компетентності) практики, безумовно, залежать, які індивіди визнають, використовують і сприймають за даність; і те, що індивіди сприймають свою компетентність як даність, саме по собі забезпечує учасників знанням про відмітні і специфічні характеристики ситуації і, відтак, забезпечує їх також ресурсами, проблемами, проектами, тощо» [7, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
