Характеристика національних особливостей освіти як специфічного соціального інституту в умовах формування інформаційного суспільства. Аналіз передумов необхідності проведення освітньої реформи в Китайській Народній Республіці в умовах ринкової економіки.
При низкой оригинальности работы "Соціальні наслідки реформування систем освіти Китайської Народної Республіки та України", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМКиївського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник: кандидат соціологічних наук, доцент, Тарабукін Юрій Орестович, Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри галузевої соціології, м. Скідін Олег Леонідович, Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного і муніципального управління, професор кафедри соціології та соціальної роботи, м. Захист відбудеться 29 травня 2006 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.30 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Порівняльний аналіз сучасного стану китайської та української систем освіти в умовах ринкової економіки безперечно свідчить про те, що перетворення системи освіти тісно повязані з розвитком політики і економіки країни і розвитком громадянського суспільства. Реальне удосконалення систем освіти в КНР і Україні полягає в правильному вирішенні питання про взаємовідносини між державою і системою освіти з урахуванням характеру соціально-економічних перетворень, що відбуваються. Однак і дотепер все ще залишаються дискусійними і в цілому мало дослідженими соціальні особливості взаємозвязку держави і системи освіти, в тому числі взаємовідносини між економікою, політикою, ідеологією та освітою, що трансформуються. Проте, сучасне реформування системи освіти в КНР і Україні повинно ґрунтуватися на вивченні, узагальненні, минулого досвіду в освіті цих країн, кращих світових досягнень, відмові від принципів авторитарності, які утвердилися в тоталітарній державі, зміні структури управління освітою з ціллю стимулювання творчості та ініціативи, відкритості системи освіти на основі нових прогресивних світових концепцій, сучасних науково-методичних і практичних досягнень. Наукова проблема полягає в тому, що реформування систем освіти і в КНР і в Україні за межею століть в контексті трансформації економічної і політичної систем суспільства призводить до зміни соціальної структури суспільства цих країн з непередбачуваними в майбутньому соціальними проблемами і наслідками, однак накопичений соціологами досвід вивчення системи освіти і шляхів її реформування не дозволяє надійно і системно прогнозувати весь перелік можливих наслідків цих реформаційних перетворень, а також пропонувати технології, що є оптимальними для зняття соціальних проблем, які стають актуальними.У першому розділі “Загальноосвітні тенденції стратегії розвитку освіти в умовах формування інформаційного суспільства”, що композиційно складається з преамбули, трьох підрозділів і висновків до розділу, основна увага приділяється розвитку освіти як соціального інституту в сучасному суспільстві, що зумовило в першому підрозділі необхідність проаналізувати основні теоретичні підходи до формування уявлень про інституціоналізацію та соціальний інститут в соціології: Е.Дюркгейма, який розглядав соціальний інститут як систему соціальних норм, що регулюють поведінку людей в суспільстві, а інституціоналізацію як процес, повязаний з формуванням та підтримкою структури соціальних відносин; М.Вебера, який поняття інституту повязував з поняттям “соціальна організація”; групою таких соціологів як Дж. Лінтон та інші, точка зору яких на функціонування соціального інституту повязана з формуванням системи стійких взаємних очікувань (експектацій), закріплених в рольових позиціях взаємодій по певному сценарію; та Т.Парсонса, який розглядав соціальний інститут як спосіб формування та відтворення обєктивної структури соціальних відносин, повязаний зі створенням та відтворенням соціальних норм та зразків, закріплених в рольових позиціях. Більшість авторів намагаються виділити деякі соціальні функції, що виконує освіта, чи звертають увагу на систему умов, при яких вона може функціонувати, чи на її генезис, чи на її структуру. Розглядаються та аналізуються наступні особливості соціальних відносин в освіті, які не знаходять прямих аналогів в інших інститутах: соціальний інститут освіти інтегрує своєрідність відносин всіх соціальних структур суспільства; колективний учень за діями одного вчителя дає оцінку всім, хто підпадає під цей соціальний статус; в процесі освіти приймають участь люди з якісно відмінною чуттєвою організацією, з великою різницею в рівнях свідомості, знання, життєвого досвіду; учасники соціальних відносин взаємодіють як в інтересах освіти, так і виховання, яке сприймається соціологічно, з ним повязується реалізація всіх можливостей впливу на особистість учня; важливою домінантою соціальних відносин виступає соціальна (учбова) група як первинна структура соціальної організації освіти та існуючої системи.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы