Соціальні аспекти трансформації організаційної структури сільського господарства - Автореферат

Соціальні аспекти трансформації організаційної структури сільського господарстваРеформування аграрного сектора економіки на ринкових засадах сприяє урізноманітненню форм організації сільськогосподарського виробництва, відкриває можливості ефективнішого використання людського потенціалу його розвитку, але й вимагає забезпечення повноцінного відтворення цього потенціалу. На жаль, економічна криза, яка супроводжувалась значним зниженням рівня життя сільського населення, недостатня соціальна спрямованість аграрних трансформацій і організаційно-економічних механізмів функціонування аграрного сектора не дали можливості соціальним чинникам достатньо проявитись ні у формуванні нової організаційної структури сільського господарства, ні у підвищенні його ефективності. Проте ряд питань, повязаних з ефективнішим використанням і відтворенням людського потенціалу аграрного сектора, в тому числі поліпшенням соціального середовища і посиленням соціальної спрямованості функціонування субєктів господарювання в сільському господарстві, потребують більшої уваги. Дисертаційне дослідження здійснене в процесі виконання науково-дослідних робіт відділу соціально-економічного розвитку села Інституту економіки НАН України: «Використання соціальних ресурсів сільських регіонів для досягнення продовольчої безпеки» (номер держреєстрації 0100U006192, 2001-2003 рр.), «Опрацювати економічні і організаційні механізми функціонування територіальних громад у багатоселенних адміністративно-територіальних одиницях» (номер держреєстрації 0101U002917, 2001-2004 рр.), «Розробити науково-методичні засади визначення депресивних аграрних територій для потреб державного регулювання їх розвитку та обґрунтувати засоби ефективного використання їх соціальних ресурсів» (номер держреєстрації 0101U002915, 2001-2004 рр.); відділу соціально-економічних аспектів розвитку АПК Обєднаного інституту економіки НАН України «Формування економічного і соціального середовища ефективного розвитку АПК» (номер держреєстрації 0104U000485, 2004-2005 рр.). Предметом дослідження є економічні відносини, що опосередковують реалізацію інтересів селян та субєктів господарювання в аграрному секторі економіки в умовах становлення нової організаційної структури сільського господарства.У першому розділі «Соціальна складова ринкових трансформацій в аграрному секторі економіки» обґрунтовано авторське бачення сутності та змісту поняття «соціальне середовище функціонування субєктів господарювання у сільському господарстві», розкрито звязок між змінами в організаційній структурі сільського господарства і його соціальному середовищі, досліджено можливості реалізації інтересів селян при різних формах організації сільськогосподарського виробництва. Його складають: населення, що є демографічною і соціальною основою відтворення трудового потенціалу; населені пункти - місця певного зосередження населення із засобами та умовами для його проживання і праці; соціальна інфраструктура - матеріальні засоби і організаційні структури, що створюють загальні умови для задоволення споживчих потреб людей, рис. Ще однією складовою соціального середовища функціонування субєктів господарювання в сільському господарстві є соціальна інфраструктура села, яка включає підприємства, організації, установи, а також інженерні мережі, споруди, інші обєкти, розташовані в сільській місцевості і призначені для задоволення споживчих потреб населення. Сьогодні в сільській місцевості України функціонує 14,4 тис. шкіл (приблизно одна школа на два села), 8,2 тис. дошкільних закладів (один на 3,5 села), 19,2 тис. закладів охорони здоровя (один на 1,5 села), 17 тис. клубів і будинків культури (один на 1,7 села). Жителі понад 9,4 тис. сіл (33%) мають змогу користуватися природним газом, 6,4 тис. (22,3%) сіл - водопроводом.Сільське господарство загалом і субєкти господарювання в ньому, які формують організаційну структуру галузі, функціонують у певному соціальному середовищі. Соціальне середовище функціонування субєктів господарювання у сільському господарстві - це сукупність зовнішніх чинників і умов, повязаних із формуванням, відтворенням та використанням трудового потенціалу галузі, які в кінцевому результаті впливають на результати діяльності господарюючих субєктів. В умовах кризи в усіх складових соціального середовища функціонування субєктів господарювання у сільському господарстві розвиваються негативні тенденції: посилюється депопуляція сільського населення, продовжується занепад соціальної інфраструктури і обезлюднення сіл. Організаційна структура сільського господарства України, яка формується у процесі новітніх ринкових трансформацій, має більше можливостей для ефективного використання людського, поселенського, інфраструктурного потенціалу села, однак повніше використання цих можливостей потребує, з одного боку, подолання негативних тенденцій у соціальному середовищі сільського господарства, а з іншого - посилення соціальної спрямованості розвитку галузі.

Основний зміст дисертаційної роботи