Соната в творчості М.К. Метнера як віддзеркалення ідейно-художньої концепції композитора - Автореферат

Харківський державний університет мистецтв ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваРобота виконана в Харківському державному університеті мистецтв ім. Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент Мізітова Аділя Абдуллівна Харківський державний університет мистецтв ім. Чайковського, завідувач кафедри історії музики та музичної критики кандидат мистецтвознавства, доцент Дедусенко Жанна Вікторівна Харківський державний університет мистецтв ім. Захист відбудеться “12 ”березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.871.01 у Харківському державному університеті мистецтв ім. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного університету мистецтв ім.Тісний звязок композитора з традиційною системою музичної мови на тлі пошукової ситуації порубіжжя XIX - XX століть автоматично відтісняє його твори в своєрідний творчий арєргард. Їх систематизація розкриває цілісність концепції Метнера, його філософію музики, яка стає ключем до розуміння творчої позиції музиканта, аргументує його прихильність до сонати, що виступає концентратом художньо-філософських ідей. Прагнення композитора створювати новизну (як обовязковий атрибут повноцінного витвору мистецтва) на основі відомих звукоформул, мелодичних оборотів, традиційних засобів виразності і музичних структур свідчить про синтезуючий тип мислення, під яким в дисертаційній роботі розуміється здатність творчої свідомості до пізнання і відбиття обєктивної реальності за допомогою поєднання, комбінування, сполучення в гармонійне ціле вже осмислених, раніше проаналізованих і сформульованих у результаті історичного розвитку ідей і понять. Мета дослідження полягає в осмисленні сонатної спадщини Метнера з позиції сформульованої композитором філософії музики і визначенні особливостей авторського мислення, що обумовлюють його сучасність в мистецтві рубежу XIX - XX століть. ? віднайти причинно-наслідковий взаємозвязок між художньо-філософськими поглядами творця і характерними прикметами його композиторського почерку; виявити ті стрижневі ідеї, які найбільш яскраво виражають спрямованість творчих пошуків музиканта;“Соната як центр тяжіння метнерівської творчості” встановлюються причини стійкого інтересу композитора до сонати: недостатня розробленість даного жанру в російській музиці; його усвідомлення на межі XIX-XX століть як вершини розвитку традиційної тональної системи; перевага сонатності як природної схильності мислення музиканта, про що свідчить епістолярний архів; привабливість сонати як “чистого”, найбільш концептуального жанру інструментальної музики, максимально зручного для втілення авторських художньо-естетичних ідей. Дзвоновість пронизує і сонату ор.22, де виростає із вступу і виходить на перший план в коді; одним з цементуючих чинників в побудові цілого виступає в сонаті ор.30; різні смислові модифікації набуває в сонатах ор.25 (№1 - кода І частини, №2 - Інтродукція і ГП ІІ частини); забарвлює репризні проведення тем ГП і ПП в ІІ частині Сонати-ідилії, ор.56. З цих позицій “тема Клари Вік” постає носієм філософського почину, уподібнюючись образу Софії в концепції В.Соловйова; вона стає лейттемою метнерівської творчості: вплітається в тему ГП І частини Сонати ор.25 №2; вгадується в III і IV частинах Сонати-балади, ор.27; виникає в СП “Трагічної” сонати, ор.39; насичує драматургічний розвиток в III частині “Романтичної” сонати, ор.53 №1; просвічує в ЗП “Грозової” сонати, ор.53 №2 і темі ГП ІІ частини Сонати-ідилії, ор.56; визначає вигляд першої теми ПП в Сонаті-спомині, ор.38 №1. Порівняння відправних initio показує, що тема ГП третьої сонати підсумовує початкові інтонації висхідної малої секунди з Сонати-елегії і низхідної великої терції з першої сонати, а її ритмічна організація є “зліпком” з підголоску до теми ГП першої сонати. “Звязуємість” аргументує введення наскрізних ліній розвитку окремих смислообразів, зокрема, дзвоновості: в першій сонаті імітація передзвонів надає темі ГП тріумфально-драматичного характеру і стає основою іскрометної коди; в “Елегії” дзвонові звучання посилюють кульмінаційні зони і несуть інше смислове навантаження, забарвлюючи музику в більш похмурі тони; протилежну функцію вони виконують в третій сонаті, де відтворюють урочисті, світлі образи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ