Сонанти українського, російського та польського мовлення на матеріалі кінорентгену (експериментально-фонетичне дослідження) - Автореферат

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СОНАНТИ УКРАЇНСЬКОГО, РОСІЙСЬКОГО ТА ПОЛЬСЬКОГО МОВЛЕННЯ НА МАТЕРІАЛІ КІНОРЕНТГЕНУ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)Роботу виконано в лабораторії експериментальної фонетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Чемес Валерій Федорович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри загального мовознавства та класичної філології. Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Глущенко Володимир Андрійович, Словянський державний педагогічний інститут, професор кафедри загального та російського мовознавства, кандидат філологічних наук, доцент Кудрявцева Валентина Федорівна Донецький національний університет, завідувач кафедри лінгводидактики міжнародного факультету. Захист відбудеться 20.03.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 у Донецькому національному університеті (83055, м.Зясування природи сонантів належить до найбільш дискусійних питань загальної фонетики, саме тому акустико-артикуляційні та функціональні особливості сонантів представлені не тільки у спеціальних роботах І.О. У пропонованому дослідженні фізіологічні особливості творення сонантів вивчалися у природному вимовлянні, в межах реальної одиниці мовлення - складу, тому обєктом дослідження стали артикуляційні реалізації складів з початковими сонантними приголосними українського, російського та польського мовлення. Крім того, актуальність цієї праці полягає у невизначеності місця сонантів у складі як артикуляційній цілісності й відсутності таких артикуляційних даних про сонанти, які можна було б використати для дослідження акустичної ознаки звучності. До цього часу губні сонанти [м-], [м’-] українського; [м-], [м’-] російського та [m-] польського мовлення в аспекті артикуляційної динаміки не були предметом самостійного дослідження, не зіставлялися типологічно між собою та з відповідними дзвінкими й глухими приголосними. Теоретичне значення експериментально-фонетичного дослідження природи губних сонантів українського, російського та польського мовлення полягає в зясуванні основних артикуляційно-динамічних ознак сонантів, у суттєвому доповненні визначення складу в артикуляційному аспекті та окресленні принципів динамічної артикуляційної класифікації складів за ознакою артикуляційної напруженості.Бернштейном, у механізмі виникнення напруженості, першою ланкою йде динамічна напруженість у мязі, яка генерує сукупність напруженостей комплексу мязів органів і визначається як силове поле. Результати кінорентгеноаналізу артикуляційної реалізації складів з початковими губними приголосними підтверджують гіпотезу про існування внутрішньої моделі, за допомогою якої система керування артикуляцією може передбачати результат фактично без рухів. Проведене дослідження артикуляційної природи губних сонантів показує, що типізація в артикуляціях звуків на рівні класів сонантів, дзвінких і глухих залежить не тільки від лексико-граматичних факторів, а забезпечується також субстанційною організацією артикуляційних зусиль упродовж складу або іншої вимовної цілісності. З точки зору консонантних компонентів творення складів з початковими губними дорсальними задніми сонантами українського, російського та польського мовлення визначається ларингофарингальною фокусацією, а з початковими дорсальними передніми сонантами - мезофарингальною фокусацією артикуляційної напруженості. Творення складів з губними дзвінкими українського, російського та польського мовлення характеризується велярно-назофарингальною фокусацією артикуляційної напруженості, а складових фрагментів з губними глухими - губною фокусацією артикуляційної напруженості.

Основний зміст дисертації