Соматоформні розлади (клініка, діагностика, патогенетичні механізми, принципи відновлювальної терапії) - Автореферат

Академія медичних наук України (клініка, діагностика, патогенетичні механізми, принципи відновлювальної терапії)Дисертацію присвячено проблемі вивчення сучасних клінічних форм соматоформних розладів, визначенню механізмів їх патогенезу, критеріїв прогнозу. Виділені провідні патогенетичні механізми соматоформних розладів, які визначають їх клінічну маніфестацію та встановлена їх системно-рівнева ієрархія. На основании комплексного клинико-психопатологического, экспериментально-психологического и нейрофизиологического исследования больных соматоформными расстройствами (СР) определены современные формы их проявлений, механизмы патогенеза, особенности течения, критерии прогноза, разработана система лечебно-реабилитационных мероприятий. В работе представлены результаты обследования 441 больного СР (197 больных с соматоформной вегетативной дисфункцией (СВД) сердца и/или сердечно-сосудистой системы (ССС) (F45.30); 89 больных СВД желудочно-кишечного тракта (ЖКТ) (F45.31 и F45.32); 43 больных СВД дыхательной системы (ДС) (F45.33); 112 больных с недиференцированными формами соматоформных расстройств (НДФСР): 75 больных с соматизированным расстройством (F45.0) и 37 больных с недиференцированным соматоформным расстройством (F45.1). На підставі результатів комплексного клініко-психопатологічного, експериментально-психологічного та нейрофізіологічного дослідження хворих на соматоформні розлади визначити сучасні клінічні форми їх проявів, механізми їх патогенезу, особливості перебігу, критерії прогнозу і розробити систему лікувально-реабілітаційних заходів.У четверту - групу порівняння чисельністю 112 осіб з недиференційованими формами СР (НДФСР) - увійшли 75 хворих на соматизований розлад (F45.0) і 37 хворих на недиференційований соматоформний розлад (F45.1). В цілому серед хворих на СР значуще переважали особи з вищим рівнем освіти 85,71±1,67% (р <0,001), у 10,20±1,44% хворих освіта була середньою спеціальною, у 4,08±0,94% - середньою. При вивченні тривалості захворювання визначено, що переважна більшість хворих на СР була залучена до спеціалізованої ланки через тривалий час після виникнення перших ознак захворювання: 312 хворих (70,75±2,17%) звернулися через 2 та більше років, тоді як лише 129 хворих (29,25±2,17%) звернулися у термін до 2 років від початку захворювання; при цьому частіше перші звернення були до лікарів-терапевтів. Поряд з цим, найбільш значущими у хворих на СВДССС були соціальний (100%) і виробничий (81,22±2,78%) типи; у хворих на СВДШКТ - медичний (65,17±5,05%), побутовий (62,92±5,12%), виробничий (61,80±9,30%); у хворих на СВДДС - соціальний (100%) і медичний (83,72±5,63%); у хворих на НДФСР - медичний (54,46±4,71%) і побутовий (50,89±4,72%). В групах хворих на СВД простежувалася інша тенденція: переважання легкої депресії у хворих на СВДССС (39,09±3,48%), помірної - у хворих на СВДШКТ (31,46±4,92%) і відсутність ознак депресії у 86,05±5,28% хворих на СВДДС.При цьому у хворих на НДФСР значуще частіше спостерігається високий рівень нейротизму, ніж у хворих на СВД (відповідно 21,43±3,88% і 12,16±1,80%). У хворих на НДФСР переважають середні рівні як особистісної (72,32±4,23%), так і реактивної тривожності (51,79±4,72%), у хворих на СВД - високі (50,46±2,76% і 64,13±2,64% відповідно особистісної і реактивної тривожності). При цьому співвідношення цих рівнів має особливості в залежності від системно-органної приналежності розладу: у хворих на СВДССС переважають високі рівні реактивної і особистісної тривожності, у хворих на СВДШКТ при високих рівнях особистісної тривожності реєструються низькі показники реактивної, у хворих на СВДДС переважають низькі рівні особистісної і високі - реактивної тривожності. В групі хворих на СВД найбільш виражена депресія відмічається у хворих на СВДШКТ, найменш виражена - у хворих на СВДДС. Десинхронізований тип ЕЕГ частіше спостерігається у хворих на СВДССС (62,44±3,45%), сплощений тип - у хворих на СВДШКТ (49,44±5,30%), гіперсинхронно-пароксизмальний - у хворих на СВДДС (48,84±7,62%), дезорганізований - у хворих на НДФСР (51,79±4,72%).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ