Солітарна еозинофільна гранульома кісток (клініка, діагностика, лікування) - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИНауковий керівник: Крись-Пугач Анатолій Павлович, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу травматології і ортопедії дитячого і підліткового віку Інституту травматології та ортопедії АМН України, м. Офіційні опоненти: Герцен Генріх Іванович, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри травматології та ортопедії №1 Київської медичної академії післядипломної освіти ім. Івченко Валерій Костянтинович, доктор медичних наук, професор, ректор, завідувач кафедри травматології та ортопедії Луганського державного медичного університету МОЗ України, м. Захист дисертації відбудеться 27 вересня 2005 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.606.01 при Інституті травматології та ортопедії АМН України за адресою: 01601, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту травматології та ортопедії АМН України за адресою: 01601, м.Еозинофільна гранульома (ЕГ) за визначенням ВООЗ - "непухлинне ураження невідомої етіології, що характеризується інтенсивною проліферацією гістіоцитів, з різною кількістю еозинофільних лейкоцитів, лімфоцитів, плазматичних клітин і багатоядерних гігантських клітин; наявні часті зони некрозу, так само як і присутність ліпідовмісних спінених клітин, особливо - у множинних і більш старих ураженнях" [Шайович, 1993]. На сьогоднішній день, серед всього різноманіття гістіоцитозів з клітин Лангерганса, поряд з хворобою Хенда-Шюллера-Крісчена та Летерер-Сіве, своєрідне місце "посідає" еозинофільна гранульома, а саме еозинофільна гранульома кісток. Це повязано з незясованістю етіології та патогенезу гістіоцитозів взагалі і еозинофільної гранульоми зокрема, атиповістю клініко-рентгенологічної картини захворювання та необізнаністю вітчизняних фахівців з цією проблемою і, як наслідок - повний хаос в діагностиці та лікуванні даної патології. Для ортопедів в діагностиці та виборі тактики лікування значною мірою представляє труднощі солітарна форма еозинофільної гранульоми кісток, яка охоплює 80% випадків захворювання серед локальних гістіоцитозів з клітин Лангерганса. Труднощі діагностики, відсутність адекватного виду лікування солітарної еозинофільної гранульоми кісток у дітей, відсутність порівняльної оцінки хірургічного та консервативного лікування, а також чітких показань до обґрунтованого вибору методики лікування визначають актуальність нашого дослідження.Питання діагностики солітарної ЕГ кістки відзначаються складністю, що зумовлено відсутністю патогномонічних клінічних симптомів і варіабельністю рентгенологічних проявів, які залежать від локалізації та стадії хвороби. Аналіз літературних даних щодо лікування солітарної еозинофільної гранульоми кісток у дітей показав, що є багато поглядів на види і методики лікування даної хвороби. Дана робота базується на вивченні клінічних, рентгенологічних, сонографічних та морфологічних особливостей у 93 пацієнтів з еозинофільною гранульомою кісток, які знаходились на лікуванні в Інституті травматології і ортопедії АМНУ та Інституті онкології АМНУ в період з 1957 по 2005 рік. Найчастіше патологічні осередки локалізувалися в довгих кістках (58,8%), плоских кістках (27,8) та хребті (13,4), а саме в стегнових кістках (30%), хребті (13,4), плечовій кістці (12,2%), кістках тазу (10%), черепі (10%), великогомілковій кістці (7,77%), ключиці (5,55%), ребрах (4,44%), лопатці (3,33%).В дисертаційній роботі вирішене актуальне завдання - покращення результатів лікування хворих на солітарну еозинофільну гранульому кісток шляхом підвищення ефективності діагностичних та лікувальних заходів, які передбачають комплексну діагностику із застосуванням клінічного, рентгенологічного, сонографічного і морфологічного методів дослідження та диференційований підхід до лікування в залежності від локалізації патологічного процесу з використанням новітніх методик. Солітарна еозинофільна гранульома кісток найчастіше зустрічається у стегновій кістці (32,2%), хребті (13,3%), тазу (11,1%), черепі (10%) та великогомілковій кістці (7,7%). Діагностика солітарної еозинофільної гранульоми кісток потребує урахування сукупності симптомів та особливостей клініки захворювання, досконале знання рентгенсеміотики подібних захворювань в чіткій залежності від локалізації патологічного осередку і стадії процесу з подальшим морфологічним вивченням патологічного осередку. Сонографічне обстеження хворих з еозинофільною гранульомою кісток дозволяє не тільки покращити результати діагностики та визначати тактику оперативного втручання, але й проводити моніторинг змін в ділянці патологічного осередку до та після операції; прослідковувати можливу появу нових осередків без надмірного променевого навантаження на організм дитини.

Основний зміст дисертації