Софія Київська в духовному, культурному та науковому житті України (1917-1941 рр.) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Робота виконана на кафедрі новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Пижик Андрій Миколайович, доцент кафедри новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Захист відбудеться «17» листопада 2008 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м.Дослідження функціонування Софійського собору в Києві як памятки історії й мистецтва та діючого храму впродовж 1917-41 рр. дозволяє вивчити ставлення держави і суспільства до культурних цінностей та релігії, втручання влади в культурне, наукове та духовне життя України і важливе для розуміння вказаного періоду в історії України. Лише детально вивчивши історію Софії Київської, звернувши увагу на питання охорони, дослідження та реставрації, можна вирішити сучасні проблеми її збереження. В дисертації вживаються загальноприйняті назви памятки: Києво-Софійський собор (згідно з діловодством релігійних організацій), а також Софія Київська, Софійський собор у Києві, собор св. У літературі знайшли відображення теми, які мають важливе значення для розуміння місця Софійського собору в духовному, культурному й науковому житті, дозволяють зясувати умови його існування в зазначений період. Перші дослідження з історії розвитку памяткоохоронного руху та науково-пошукової роботи, а також вивчення, збереження й охорони Софійського собору, його значення як памятки історії та культури зявилися на сторінках наукових часописів і монографічних видань, починаючи з 1918 р.У першому розділі “Софійський собор як центр релігійного життя” досліджується функціонування собору в якості діючого храму в роки революції та після приходу до влади більшовиків. Натомість, українські національні уряди підтримали рух за автокефалію православної церкви в Україні. Доля храму було тісно повязана з політичною ситуацією в країні: якщо українські національні уряди підтримували рух за автокефалізацію православної церкви, то після зайняття Києва денікінськими військами собор віддали РПЦ. В результаті, релігійна громада УАПЦ отримала право на користування Софійським собором, тут утворилася Старокиївська Парафія, яка несла відповідальність за збереження памятки та її майна. У другому розділі “Наукові дослідження Софії Київської” висвітлюються основні етапи діяльності Софійської комісії - спеціальної наукової установи, створеної в системі Української Академії Наук для вивчення та збереження Софійського собору в Києві.Софійський собор перебував у стані перманентних ремонтних робіт. Науковці регулярно проводили моніторинг стану памятки, зверталися до органів влади з проханням сприяти справі збереження Софії Київської. Радянська влада відмовлялася виділяти гроші на потреби діючого храму, навіть якщо він був памяткою архітектури, а коштів, які збирала Старокиївська парафія було недостатньо для проведення повноцінного ремонту. Співробітники ВУАН відзначали, що реставраційні та дослідницькі роботи в соборі могли стати чудовою школою для молодих фахівців. На межі 20-30-х років ХХ ст. вчені не раз піднімали питання про необхідність закриття Софійського собору як діючого храму з метою покращення умов його збереження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ