Собор новомучеників полтавських - Реферат

ВСТУП 14 червня 2011 року в Синодальній залі під головуванням Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира відбулося чергове засідання Священного Синоду Української Православної Церкви. Серед питань, які було розглянуто на цьому засіданні, піднімалося і питання про встановлення місцевого святкування Собору Полтавських святих. В число останніх планувалося включити, по-перше, уродженців Полтавської землі (в її історичному кордоні, який виходить за межі сучасної Полтавської області); по-друге, святих угодників Божих, які подвизалися в різні часи в межах Полтавської землі. Всього таких святих налічувалося 17. Двоє подвижників благочестя Полтавської єпархії було канонізовано Руською Православною Церквою Закордоном в Соборі новомучеників та сповідників Російських на Архієрейському Соборі 1 листопада 1981 року, і ще двоє - на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви 2008 року. Для православного населення Полтавщини ця подія мала велике в історичному контексті значення, оскільки очікувалася вона майже 100 років. Тому було вирішено подати життєписи новомучеників і сповідників, які постраждали в часи гонінь на Церкву з боку радянської влади. Попутно в роботі описуються події, які, власне, стали причиною страждань новомучеників - діяльність радянської влади на Полтавщині в той чи інший історичний період. До 1799 року Преосвященні Словено-Херсонські і Катеринославські мали резиденцію в Полтавському Хрестовоздвиженському монастирі. В 1799 році була утворена Малоросійсько-Переяславська єпархія з центром в Переяславі, котрій підпорядковувалися церкви і монастирі Малоросійської губернії. Тільки в 1847 році центр єпархії (резиденція єпархіальних Преосвященних) переноситься в Полтаву, а сама єпархія отримує назву Полтавська. За даними клірової книги Полтавської єпархії, на 1912 рік в ній було: 2606899 чоловік православного віросповідання, 1250 храмів, 7 монастирів (3 чоловічих, 4 жіночих) з майже 500 монахами та монахинями і стількома ж послушниками і послушницями, 4 Духовних училища (в Полтаві, Лубнах, Переяславі і Ромнах), Духовна семінарія і жіноче єпархіальне училище в Полтаві. В 17 соборах, 1124 приходських храмах, 29 приписних, 22 домових і 40 цвинтарних церквах несли послухання 51 протоієрей, 1262 священики і 1386 псаломщиків. Основним значенням слова мученик (грец. ??????) являється «свідок», і в цьому значенні це слово може відноситися до апостолів як свідків життя і воскресіння Христа, які отримали благодатний дар сповідувати Божество Христа, явлення Бога Слова в плоті і настання нового царства, в якому людина усиновлюється Богу. В это гонение пострадали в Риме апостолы Петр и Павел; Петр был распят на кресте вниз головою, а Павел усечен мечем». Ініціатором боротьби з православною церквою був голова ВЧК Фелікс Дзержинський. У 1918 році єпископа Солікамська Феофана на очах у народу вивели на замерзлу ріку Каму, роздягли догола, заплели волосся в кіски, зв’язали їх між собою, потім, просунувши в них палицю, підняли єпископа в повітря і почали повільно опускати в ополонку - і піднімати, поки він, ще живий, не покрився льодяною шкіркою, товщиною в два пальці. Одним з перших, хто постраждали від рук безбожників серед насельників монастиря, став ієромонах Ніл. Цим мучеником являвся святитель Василій (Зеленцов), єпископ Прилуцький, вікарій Полтавської єпархії, який на той час був священиком Троїцької церкви міста Полтава.