Смисл та вираз як проблема фiлософiї, логiки та методологiї науки - Автореферат

Робота виконана в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент, професор кафедри філософії та гуманітарних наук Роджеро Олексій Миколайович, Одеська державна музична академія ім.А.В.Нежданової, професор кафедри філософії та гуманітарних наук Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Причепій Євген Миколайович, Київський національний університет технологій та дизайну, завідуючий кафедрою філософії та культурології кандидат філософських наук, доцент Ополєв Віктор Тимофійович, Одеський національний політехнічний університет, доцент кафедри філософії та методології науки Захист відбудеться „21” травня 2008 року о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.09 в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова за адресою: 65026, м.Одеса, вул. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського національного університету імені І.І.Мечникова за адресою: 65026, м.Одеса, вул.Вже на межі ХІХ-ХХ століть філософська думка винаходить нові квазіпредметні утворення, що в різних випадках мають назву „смисл”, „значення”, „цінність”. Проблема смислу і насьогодні залишається однією з провідних тем сучасної філософії, логіки та методології наукового пізнання. Подібною спробою можна вважати феноменологію Е.Гуссерля, яка намагалась здійснити філософсько-теоретичне опрацювання цих проблем, наслідком чого стало втілення феноменологічного методу дослідження в такі галузі як логіка, лінгвістика, соціологія, психологія, психіатрія. Поява 2-го тому цієї праці визначила можливість подальшого осмислення таких проблем як проблема логічної істини та її критеріїв, проблема смислу логічних суджень, проблема взаємозвязку думки та її предмета, мовних виразів та актів свідомості. В розумінні та інтерпретації основних етапів розвитку феноменологічної концепції Е.Гуссерля, їх змісту та значення відіграли важливу роль праці таких відомих зарубіжних дослідників феноменології як В.Бімель, Ж.Дерріда, Р.Інгарден, Ф.Ліотар, М.Шелер, Г.Шпігельберг, Е.Штрьокер, а також вітчизняних філософів - В.У.Бабушкіна, П.П.Гайденко, В.І.Молчанова, Н.В.Мотрошилової, Є.М.Причепія, К.А.Свасьяна, Я.А.Слініна.РОЗДІЛ 1 „Становлення проблеми смислу, значення та виразу в логіко-філософській думці на рубежі ХІХ-ХХ століть” розкриває ситуацію виникнення та становлення проблеми смислу та значення на тлі розвязання актуальних питань логіко-філософської думки межі ХІХ-ХХ століть, ілюструє виокремлення таких аспектів проблеми смислу як його природа та спосіб існування. Аналіз матеріалу підрозділу дозволяє зробити висновок, що вирішення проблеми смислу, значення та виразу на межі століть було безпосередньо повязано з вирішенням проблеми обґрунтування логіки, яке поставало в одному з двох взаємовиключних варіантів: психологізм та антипсихологізм. Г.Фреге належить введення важливої категорії - „смисл”, що призвело до необхідного розрізнення імені (виразу), значення, та смислу, а не лише імені та значення, як це було раніше. Таким чином, обґрунтувавши ефективність та продуктивність антипсихологічної настанови для вірного розуміння логіки, логічних істин та суджень, запровадивши важливі для розуміння природи та механізмів наукового мислення та пізнання розрізнення думки, смислу, судження та виразу, Г.Фреге не дійшов ясності в розумінні та обґрунтуванні онтологічного статусу ідеальних утворень. „Ключові поняття та положення феноменології Е.Гуссерля як підгрунтя вирішення проблеми смислу та виразу” занурює нас у світ феноменології, розкриває її головні поняття та принципи, вирішальні для розвязання зазначеної в дисертації проблеми: природна настанова та феноменологічна настанова; епохe; інтенціональність; ноеза та ноема, які між собою корелятивно повязані, тобто зумовлюють наявність та специфіку одне одного; смисл як необхідне ядро ноеми, як її предметний смисл; інтенція значення та здійснення значення; конституювання смислу; споглядання.Вказано і обґрунтовано, що вирішення проблеми смислу, значення та виразу в логіко-філософській думці на межі ХІХ-ХХ століть безпосередньо повязане з вирішенням проблеми обґрунтування логіки. В свою чергу можливість обґрунтування логіки як точної науки залежить від вирішення питання про онтологічний статус ідеальних утворень (логічних та теоретичних істин). Генетичний метод саме через демонстрацію способу виникнення обєктивно-ідеальних утворень дозволяє уточнити їх онтологічний статус. В свою чергу це питання може бути розвязане через уточнення онтологічного статусу смислу, оскільки саме з ним ми стикаємось під час пізнання, а смисл безперечно є ідеально-обєктивим утворенням: а) ідеальним, оскільки він не може бути пізнаним за допомогою чуттєвих органів; б) обєктивним, оскільки той самий смисл може бути наявним та зрозумілим для багатьох субєктів. Мова ж (вираз) - соціальне утворення, яке не може існувати без участі субєкту; 2) обґрунтована необхідність безпосередньої активної участі субєкту для „виникнення” смислу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ