Механізми взаємодії сміхового музичного світу із світом "високої" культури. Розробка теорії сміхового музичного тексту і музичної пародії, їх жанрова типологія. Причини й характер актуалізації сміхових коннотацій у життєтворчості російських композиторів.
Національна музична академія України імені П.І. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавстваМіж тим, спадок більшості композиторів, як і вся музична культура, репрезентує подвійну експозицію світу: поряд із «серйозними» артефактами завжди існують не менш значні за проблематикою «сміхові». Серед музикознавчих праць, автори яких здійснили прорив у вивченні сміхового світу музики, - робота ««Комічне в музиці» Б. Наукова мета дослідження полягає у тому, щоб вивчити історію і теорію сміхового світу російської музичної класики, розробити концепцію сміхового музичного тексту і музичної пародії, визначити специфіку «сміхового стилю» російських композиторів-класиків, передусім, М. визначити механізми взаємодії сміхового музичного світу із світом «високої» культури; Ключове поняття дисертації - сміховий музичний світ - включає системний комплекс явищ: а) музично-текстову сферу - твори зі сміховою образністю; б) незафіксоване імровізаційно-музичне виконавство; в) позамузичну художньо-сміхову діяльність (літературний спадок, епістолярій, образотворча і театральна практика); г) царину «позатекстових» проявів - світосприйняття, специфіка спілкування композитора, психокреативна домінанта, часто визначені установкою на комізм.Виявлено основні фактори становлення національних властивостей культурного сміху, а саме: ментальні засади; культурні архетипи, які формували сміхову культуру (насамперед, скомороство і юродство); історичний фактор; ставлення до сміху церкви і влади; звязок категорії сміху з національною філософією світосприйняття. Природжений «сміховий інтелект», який складає типову рису композитора - homo ridens, обумовлює його схильність до гуморобіки (здатність робити смішне) та гумороптики (здатність бачити смішне, за С. Доведено, що сміхова творча реакція, яка виникає на межі соціокультурних і психобіологічних координат, визначає «сміховий стиль» композитора, індивідуальну систему значень, унікальність інтонаційно-сміхового образу світу, який, попри типологічні ознаки, має виражену своєрідність. Ймовірно, елементи первісної спільності (музика, танець, сміх, ритмізоване слово, міміка), поступово випадаючи із синкрезису, продовжували ілюмінувати, за законами памяті культури, колишню смислову ієрархію. За моторною експресією і характером естетичного ставлення до обєкту («сміх заради сміху») він виявляє ознаки першого типу СМТ.
План
Основний зміст
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
