Словозмінна парадигматика українських прізвищ - Автореферат

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Ковтюх Світлана Леонідівна, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, в. о. завідувача кафедри української мови. Захист відбудеться „30” березня 2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.03 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, 25006, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, 25006, м.Але в цьому довіднику не засвідчені прізвища І відміни з основою на шиплячу фонему, прізвища ІІ відміни з основою на /ґ/, перегляду потребує й думка про те, що у формі множини наголошуються переважно закінчення. Шевченко та ін., у модулі „Словозміна” подано відмінкові парадигми деяких імен, по батькові та прізвищ, у яких трапляються помилки. У сучасній лінгвістиці не засвідчено фундаментальних праць, присвячених системі словозміни та виокремленню елементарних парадигматичних класів (ЕПК) українських прізвищ. Визначити елементарні парадигматичні класи прізвищ іменникового та прикметникового типів. Джерелами фактичного матеріалу стали словники й довідники українських прізвищ, додатки до дисертацій, присвячених питанням антропоніміки, додатки до орфографічних, тлумачних та інших словників сучасної української літературної мови, що містять граматичну інформацію про відмінювання прізвищ: „Довідник українських прізвищ” (1968) Ю.До системи чинників, які визначають морфологічні парадигми прізвищ, належать такі: зарахування до певної частини мови, вибір типу відмінювання, відміни та групи, віднесеність до лексико-граматичної категорії істот-осіб, урахування грамем морфологічних категорій роду, числа та відмінка, наявність тотожних ланцюгів закінчень, дублетних форм, однакове наголошення та графічне вираження флексій у межах відмінкової парадигми, вплив семантики, словотворчого суфікса чи фіналі основи, відхилення від прогнозованих словоформ, поява звязаної форми Н. в. множини, віднесеність до нульової парадигми, однакові чергування голосних і приголосних фонем. Проте як прізвища ці власні назви в Кл. в. однини мають виключно флексію-е: Гнатуше, Груше, Павлуше, Паше, Сероже. Гудзенко); мішана - 242 прізвища з нульовою флексією (89%): А надалі представники фірми вирішили не полишати звязків із родиною Гаркуш та турбуватись про вихованців цього дитячого будинку сімейного типу (Медіа-група „Весь Кіровоград”), 30 антропонімів мають закінчення-ів (11%): У будинку Анатолія та Людмили Саранчів вітер зірвав шифер, через дощ провалилася стеля („Газета”). Подібні деривати в процесі розвитку української мови, перейшовши до категорії онімів, втратили при відмінюванні суфікс-ат (-ят) (в апелятивах кошеня - кошеняти) і разом з іншими прізвищами на-а (-я) увійшли до І відміни: Гайдученя - Гайдучені - Гайдучені - Гайдученю - Гайдученею - на, у (в), при, по Гайдучені, Гайдучене та ін. У формі Кл. в. прізвища на-о мають флексію-у, якщо їхня основа закінчується на /к/: Андрейку, Гнатиську, Котилейку, та ін., а також у випадках наголошення флексії в однині та множині: Івахну, Чухну, Сахну, Юхну, як зафіксовано в електронному виданні „Словники України”.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ