Словозміна іменника в говірках центральнополісько-середньонаддніпрянської суміжності - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИСпеціальність 10.02.01 - українська мова Робота виконана у відділі діалектології Інституту української мови НАН України Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Гриценко Павло Юхимович, Інститут української мови НАН України, завідувач відділу діалектології Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Поповський Анатолій Михайлович, Дніпропетровський державний університет, професор кафедри української мови - кандидат філологічних наук Железняк Микола Григорович, Національний педагогічний університет ім. Захист відбудеться “4 ”травня 1999 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України за адресою: 252001, м.Київ-1, вул.Розвязання цих проблем сьогодні в українській діалектології значною мірою спирається на “Атлас української мови”, який уперше подав просторову варіативність української мови на всьому обширі її побутування; значну за обсягом інформацію подають регіональні атласи, словники та збірники діалектних текстів; чимало свідчень зберігають записи до українських частин таких полімовних праць, як Загальнословянський лінгвістичний атлас, Лінгвістичний атлас Європи, Загальнокарпатський діалектологічний атлас. Незважаючи на те, що з проблемою перехідних зон, перехідних говірок дослідники зіткнулися ще в кінці ХІХ ст., коли стало актуальним встановлення розмежувальних ліній між діалектами, все ж у сучасній діалектології вона ще не знайшла задовільного розвязання. Упродовж усієї історії зацікавлення цими говірками визначення їх належності до певного діалектного типу змінювалося: К.Михальчук зараховував ці говірки до середньоукраїнського піднаріччя українського наріччя; за діалектною класифікацією “Атласу української мови” їх віднесено до середньонаддніпрянського діалекту, хоч у їх структурі присутні виразні риси північного наріччя; Ф.Жилко визначав північну межу між середньонаддніпрянським і середньополіським діалектом умовною лінією Фастів - Васильків - Переяслав-Хмельницький; західна межа середньонаддніпрянських говірок пролягає умовною лінією Фастів - Біла Церква - Тальне; як перехідні говірки Васильківщини визначають С.Бевзенко, І.Матвіяс. Зауважимо, що встановленню подільсько-середньонаддніпрянського порубіжжя приділили увагу Ф.Жилко, І.Матвіяс, П.Лисенко, Г.Мартинова; визначення межі між північним і південно-східним наріччями стало предметом досліджень Ф.Жилка, В.Брахнова, В.Ващенка, І.Матвіяса, Л.Бови (Ковальчук), В.Німчука не оминали проблеми розмежування середньонаддніпрянського і суміжних діалектів і ті дослідники, предметом спостережень яких були або середньонаддніпрянський діалект (А.Поповський), або поліські діалекти (Т.Назарова, А.Залеський, М.Никончук, М.Толстой, С.Толстая, М.Железняк та ін.). Збірники праць (“Полтавсько-київський діалект - основа української національної мови”, 1954; “Середньонаддніпрянські говори”, 1960; “Сучасні говори Наддніпрянщини”, 1969) подають інформацію про історію заселення цього регіону, формування середньонаддніпрянських говірок, містять описи окремих фонетичних та морфологічних особливостей говірок; значна увага дослідників була зосереджена на вивченні лексики цих діалектів, а проблеми граматики, зокрема словозміни, у цих працях посідають незначне місце.Другий розділ “Система граматичних категорій іменника в діалектному мовленні” присвячений аналізу базових категорій іменника, вияв яких у сукупності визначає його морфологічну сутність. Серед іменників чоловічого роду виділено 4 типи відмінювання іменників назв істот-осіб, 2 типи - істот-неосіб, 3 типи - неістот. Іменники жіночого роду обєднані в 3 типи відмінювання; середнього роду - у 4 типи; іменники sg.t. утворюють 5 типів, а іменники pl.t. За наведеною схемою опису подано інформацію про всі словозмінні типи, зокрема: 1) тип брат, підтип брат, підтип інжи|нер; 2) тип х|лопеиц’, підтип х|лопеиц’, підтип зат’; 3) тип с|тароста, підтип с|тароста, підтип су|д’:а; 4) тип |батко; 5) тип з.вір, підтип з.вір, підтип кін’; 6) тип вогк; 7) тип ніж, підтип ніж, підтип дошч; 8) тип дім; 9) тип двір, підтип двір, підтип ніс; 10) тип ру|ка, підтип ру|ка, підтип |церква; 11) тип зеим|ла, підтип зеим|ла, підтип |миша; 12) тип ніч; 13) тип від|ро, підтип від|ро, підтип |ухо; 14) тип |серце, підтип |серце, підтип |море; 15) тип в|ремйа, підтип в|ремйа, підтип п|лат’:а; 16) тип теи|ла; 17) тип беи|тон, підтип беи|тон, тип амі|ак; 18) тип |морква, підтип |морква, підтип собач|на; 19) тип крог; 20) тип ш|часта; 21) тип |сіно; 22) тип д|рова; 23) тип шта|ни, підтип шта|ни, підтип оч|ки, підтип |шахмати; 24) тип д|вері, підтип д|вері, підтип |сіни; 25) тип ко|ноплі та 3 лексеми з індивідуальною системою словозміни (леи|лека, |мати, ва|рен’:а). Лексема |мати, як і в українській літературній мові, має індивідуальну словозмінну парадигму, успадковану ще з давньоукраїнської іменної системи відмінювання, коли вона належала до групи іменників-r-основи; у род., дав., місц.