Словотвір апелятивних іменників у північнолемківських говірках української мови - Автореферат

Словотвір апелятивних іменників у північнолемківських говірках української мовиДеривати, що стали предметом дослідження, почерпнуті з друкованих праць І.Верхратського "Про говор галицких лемків", З.Штібера "Atlas jezykowy dawnej Lemkowszczyzny", ?ловника Я.Ріґера, що додається до його праці "Slownictwo i nazewnictwo lemkowskie", книги "Studia nad dialektologia ukrainska i polska", ?ідготовленої до друку Й.О.Дзендзелівським, інших праць, на які посилаємося в ході дослідження, а також власних записів від лемків-переселенців, які проживають у Львівській області, з використанням "Програми для збирання матеріалів до лексичного атласу української мови" Й.О.Дзендзелівського. Поширеними є також похідні від суфікса-ец форманти-анец,-інец,-авец,-ивец, які, виділившись із дієприкметникових основ, творять назви, що зберігають звязок опосередкованої мотивації з відповідними дієслівними основами: вербуванец "той, котрого завербували до війська" <вербуваный _ вербувати, хованец "прийомна дитина" <хованый _ ховати "виховувати, годувати", дудравец "буркотун" <дудрауый _ дудрати "жебоніти, бубоніти" та ін. У назвах жіночого роду переважають утворення з суфіксами-к(а) й похідними від нього (жыванка "пустунка" <жыван "пустун", кревначка "родичка" <кревнак "родич", туберачка "хвора на туберкульоз" <туберак "хворий на туберкульоз" і ін.) та-иц’(а) з похідними (парадница "жінка, дівчина, яка любить гарно, пишно одягатися" <парадник, танічница "танцюриґстка" <танечник "танцюрист" та ін.); рідше-ын’(а),-ул’(а) (ґаздына "господиґня" <ґазда "господар", бабрула "неохайна господиня" <бабрати "бабратися, порпатися" і ін.), у поодиноких випадках виступають суфікси-ан’(а),-их(а),-ух(а),-л"(а) (телепкана "така, що говорить нісенітниці" <телепкати "говорити нісенітниці", ткачиха "дружина ткача" <ткач, ворожила "ворожбиґтка" <ворожити та ін.). Деякі з аналізованих іменників у звуковому оформленні зазнали, мабуть, впливу сусідніх польської та словацької мов: беднар "бондар", пор. слц. bednar "тс."; бубніста "бубняґр", пор. пол. bebnista "тс."; втопелец, топец "утопленик", пор. пол. topielec "тс."; годинар, годзинар "годинникар", пор. слц. hodinar "тс.", hodiny, hodinky "годинник", пол. godzina "година"; гарчар "гончар", пор. пол. garcarz "тс."; гусар "пастух гусей", пор.слц. husiar "тс."; карчмар "корчмар", пор. пол. karczmarz "тс."; колар "колісник", пор. слц. kolar "тс."; ленух "лінюґх", пор. пол. leniuch "тс."; пшчелар "бджоляґр", пор. пол. pszczelarz "тс."; римар" "лимар", пор. пол. rymarz "тс."; спух, спох "сплюґх", пор. пол. spioch "тс."; увчар, учар "вівчар", пор. слц. ovciar, пол. owczarz "тс."; хреснак "похресник", пор. пол. chrzesniak "тс."; цимбаліста "цимбаліст", пор. слц. cimbalista "тс."; шклар "скляр", пор. пол. szklarz "тс."; шевц "швець", пор. пол. szewc "тс." і ін. Для порівняння подаємо абстрактні іменники, у яких суфікс-ств(о) творить з дієслівними та дієслівно-іменними основами назви дії, близької до поняття стану (ґаздіуство _ ґаздувати "господарювати", прокластво _ проклати "прокляґсти", циґанство _ циґанити "обманювати" та ін.), та збірні назви з тим самим суфіксом, що є відіменниковими дериватами і наближаються до абстрактних назв (муство _ муха, хробаство _ хробак "червяк", бабство _ баба "жінка", хлопство _ хлоп "чоловік" та ін.); суфікс-от(а) виступає в ряді відприкметникових утворень, що можуть виражати якості чи ознаки як однієї особи, так і групи осіб (біднота _ бідный "бідний, убогий", гоуота _ гоуый "голий, убогий, злиденний", дрібнота _ дрібный "дрібниґй, малиґй" та ін.).