Слово як семантико-функціональна одиниця в структурі української проповіді - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. Роботу виконано на кафедрі стилістики української мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор, дійсний член АПН України МАЦЬКО Любов Іванівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри стилістики української мови.У структурі конфесійного стилю української мови семантично й функціонально виразними є жанри церковно-релігійного красномовства, серед яких особливе місце належить проповіді (промові, рідше казанню), що виголошується в церкві під час Богослужіння. Слово в культовому спілкуванні наділене святістю, магічністю, що зумовлюється його здатністю переконувати, хвилювати, навіювати. Особливе ставлення до слова, його змісту у сфері культу стало поштовхом до мовознавчого зацікавлення питаннями взаємодії слова і релігійного контексту, роллю останнього (як і у світському мовленні) у відборі значення, його актуалізації й модифікації, або уточненні плану змісту шляхом розширення чи обмеження класу денотатів, а також у формуванні семантичної структури слова, синкретизму полісемантичних слів, десемантизації й гіперсемантизації лексичної одиниці. Проблема "слово і контекст" є центральною в семантиці, тому від її розвязання залежить вирішення багатьох питань, зокрема й аналіз семантико-функціональних особливостей термінів і термінологічних сполук, лексичних антонімів, синонімів, полісемічних слів, перифраз, слів-символів. Дисертаційне дослідження відповідає науковій програмі координаційної ради Інституту української мови НАН України, повязане з науковим напрямком Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова "Дослідження проблем гуманітарних наук", входить до плану науково-дослідної роботи кафедри стилістики української мови, виступає складником комплексної теми "Проблеми формування й розвитку функціональних стилів".Найголовніші терміни й термінологічні сполуки, які функціонують у проповідях, неоднорідні за значенням, вони утворюють семантичні групи, серед яких виділено: терміни й термінологічні сполуки, що стосуються статусу церкви, загальних назв релігійно-культових понять: автокефалія, анафема, хрест, безсмертя (безсмертя душі, безсмертя тіла), благодать (Божа благодать), гріх (первородний гріх), чеснота (доброта, терпіння, любов, надія, віра), дух, душа (грішна душа, свята душа), заповідь, культ, молитва, піст, виховання, ікона, притча, суд, таїнство, життя, смерть, святий, мученик; терміни й термінологічні сполуки - найменування релігійно-міфологічних осіб: Бог (Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий), диявол, ангел (Божий ангел), архангел, злий дух; термінологічні сполуки - назви постів: Великий піст, Різдвяний піст, Успенський піст; терміни й термінологічні сполуки - найменування релігійних свят: Благовіщення Пресвятої Богородиці, Різдво Христове, Успіння Пресвятої Богородиці, Собор св. архистратига Михаїла; терміни й термінологічні сполуки - назви книг: Старий Заповіт, Новий Заповіт (Євангеліє), Апокаліпсис (Одкровення, Об"явлення) Святого Івана Богослова), Апостол, Часослов, Служебник, Типікон (Устав), Тріодь пісна; терміни й термінологічні сполуки - назви молитов: молитва вечірня, молитва до Пресвятої Богородиці, молитва Господня, молитва за Україну; терміни - назви таїнств: Хрещення, Миропомазання, Шлюб, Маслосвяття (Оливопомазання, Соборування), Покаяння (Сповідь), Причастя (Євхаристія), Священство (Хіротонія, Рукопокладення); терміни й термінологічні сполуки - найменування церковних служб та їх складників: вечірня, повечіря, утреня, ектенія, літургія, меса, стихира, тропар, проскомідія, ірмос, всенічна; терміни й термінологічні сполуки - назви церковних чинів і посад: єпископ, архієрей, архієпископ, митрополит, патріарх, священик, протоієрей, диякон, протодиякон, ієродиякон (старший ієродиякон), паламар, проскурниця, пастор, пастир, ксьондз, монах, чернець; терміни й термінологічні сполуки - найменування частин храму, його зовнішнього вигляду, внутрішніх атрибутів, церковного начиння: дискос, агнець, копіє, вівтар, покрівці, воздух, ікона, іконостас, купіль, лампада, лжиця, облатка, орган, паперть, хрест (запрестольний хрест); терміни й термінологічні сполуки на позначення священного одягу: стихар, орар, поручі, єпитрахаль, риза, підризник, пояс, сакос, омофор, митра; терміни й термінологічні сполуки - назви атрибутів влади: наперсний хрест, панагія, жезл, посох. Із смислової структури терміна до смислової структури частково детермінологізованого терміна переходять усі ядерні й приядерні семи разом з конотативними елементами денотативного макрокомпонента семеми: Храм це є осередок життя всякої віри, всякої релігії; без храму як місця зібрання вірних неможлива ніяка віра.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ