Словник лемківської говірки - Реферат

Словник лемківської говіркиОсобливістю наголошування зумовлені незначні відмінності між наголошеним і ненаголошеним вокалізмом; специфіку ненаголошеного вокалізму визначають: укання - перехід [о] в [уо], [у] під наголосом і в ненаголошеній позиції перед складом з голосним високого підняття [і], [у], а також перед [у], перед складом з [а] (на дуоруозі, пуотік, знуоу, пуолуола); перехід [е] в [и] переважно у позиції перед мяким приголосним (вирх, типир’); вимова на місці давніх [ы] та [і] як [ий] (колий коли, гусий гуси, ідий іди); розвиток давнього [е] як [у], [у] (вечур ‘вечір’, тутка ‘тітка’); розвиток давньої сполуки-ьр-як-ир-,-ыр-(гырміт ‘гримить’, дырва ‘дрова’, хирбет ‘хребет’) та-ьл-як-ыл-(былха ‘блоха’). Лемківські говірки розрізняються інтенсивністю вияву мякості [ц’], [дз’], [с’], [з’], внаслідок чого можливі протиставлення типу [c’’] : [c’] : [c]; у частині говірок наявні лише мякі [ч’] і [дж’]; поширене заступлення [т’’], [д’’] на [ц’’], [дз’’] (цагне <тагне, дз’’іц’’ми <д’’іт’’ми; окр. говіркам властиве помякшення передньоязикових та губних приголосних перед давнім [е] (т’епир, сево ‘село’); одночасно в ін. говірках відома втрата мякості [т’], [н’], [с’], [ц’] у кін. слів (кін ‘кінь’, вес ‘весь’), відсутність [р’]. Звук [л] у позиції перед лабіалізованим голосним заступається звуком [у] (пуух ‘плуг’, а перед нелабіалізованими голосними - звуком [в] (вава ‘лава’, цівий ‘цілий’); звуки [в], [у] у позиції прийменника і префікса часто заступаються ін. звуками - [г] перед дзвінкими приголосними (гдова ‘вдова’), і [x], [ф] перед глухими (x коморі ‘в коморі’, фчора ‘вчора’). До важливих морфологічних особливостей належать: наявність давнього закінчення-и в називному відмінку множини іменників чоловічого роду (парібци, войаци); закінчення-ы у прикметниках і займенниках прикметникового типу у називному відмінку множини (здоровы); закінчення-ом в орудному відмінку однини іменників та узгоджених з ними прикметників, займенників (добром жоном, тобом); в орудному відмінку однини прикметників та займенників часто фіксується закінчення форм двоїни --ма (тыма, більша, котрыма); у родовому відмінку однини прикметників жіночого роду нерідко виступає усічена форма-ой замість-ойі (великой, славной); при дієвідмінюванні у східних лемківських говірках зберігається давня сполука губний приголосний j (купйу, робйат); складені форми майбутнього числа дієслів творяться переважно від дієслова бути і кол. дієприкметника (буду робив), зрідка - від цього ж допоміжного дієслова й інфінітива (будeме вйазaти); наявна словотворна частка да замість де (дахто, дакому); поширені прийменники к та його варіанти ік, ґ, іґ, ку, ґу (к лісу, ґу нам), пред, през ‘через’, ‘без’ (през готар ‘через межу’) та ін. Лексичні і семантичні особливості лемківського говору значною мірою зумовлені тісними звязками з сусідніми словацькими і польськими говірками, а також звязками з українськими надсянським говором і закарпатським говором; до специфічно лемківських належать лексеми гомбалка, гомбачка ‘гойдалка’, ґрулі ‘картопля’, жидлик ‘кварта’ (пити воду), керпці ‘постоли’, криж, марадик і ракош ‘копи’ (снопів на полі), кукуріца ‘кукурудза’, мишпергач ‘летюча миша’ та ін.