Дослідження взаємодії словесно-літературного і музичного планів, засобів оперної творчості як основи музичної концепції опери доби романтизму. Вивчення словесних логоформ і музично-тематичного змісту опери в процесі розуміння і інтерпретації оперної ідеї.
Аннотация к работе
Одеська державна музична академія імені А. В. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваСвітова практика підтверджує художню правильність виконання оперних творів мовою оригіналу (що не виключає, звичайно, і відомої правочинності перекладу), причому мається на увазі словесна мова опери, оскільки музична її сторона завдяки своїм естетичним властивостям опановує загальнозначущими, усуспільненими смислами. Уточненню - конкретизації цих смислів слугує слово, що утворює логічний каркас оперного тексту та стає провідником у світ музичних значень. Завдання, поставлені в роботі: - розкрити основні тенденції впливу слова (літературного начала) на музику і музичного осмислення на літературні тексти в композиторській творчості доби романтизму; розкрити взаємодію словесних логоформ та музично-тематичного змісту опери в процесі музичного розуміння та інтерпретації оперної ідеї; визначити структурно-семантичні функції слова, його знакове положення та символічне використання в оперній творчості П.Чайковського, зокрема, роль авторських сценічних ремарок в «Піковій дамі»;У РОЗДІЛІ 1 - ПРО ЗНАЧЕННЯ СЛОВЕСНОЇ СЕМАНТИКИ В МУЗИЦІ і В ОПЕРНІЙ КОМПОЗИТОРСЬКІЙ ТВОРЧОСТІ - розглядаються передумови розуміння музики і словесно-літературні аспекти композиторської творчості в період романтизму (в підрозділі 1.1), визначається роль слова як символу в музичному осмисленні оперної ідеї (порівняльна характеристика оперних методів М. Римського-Корсакова, підрозділ 1.2), виявляється значення словесно-поетичного тексту як основи музичної драматургії опери (на матеріалі аналізу опер російських композиторів на тексти «маленьких трагедій» О. Опорним теоретичним положенням для матеріалу першого розділу роботи є те, що в процесі свого історичного становлення музика завжди була тісно звязана зі словом, однак роль слова в музичній творчості помітно мінялася. У підрозділі 1.1. дисертації виявляється, що взаємозвязок процесів розуміння та інтерпретації в синтетичному музичному жанрі, котрим є опера, здійснюється як взаємодія словесних і музичних компонентів: слово - інтерпретативна експлікація художньо-естетичного розуміння та передумова подальшої музичної інтерпретації; музика - інтерпретативна експлікація розуміння словесної форми (літературного задуму), що розширює семантичні межі слова, відкриває його глибинні значення та символічні можливості. Підвищена потреба композиторів романтичної доби в слові пояснюється парадоксально: у її основі намір звільнити музику від будь-якої позамузичної зумовленості, представити її виразні властивості, художню сутність «абсолютними», «чистими», наділити концепційністю музичний зміст.Починаючи з вибору теми, літературного першоджерела, композитор змушений шукати ключ не тільки до музичного рішення, але й до способів його узгодження з дієво-видовищним сценографічним і вербальним виразовими рядами твору. Подібна музична ідея виникає із загальної драматургічної сфери опери, що забезпечує семантичний простір для музики. На наш погляд, основними тенденціями словесно-літературної творчості композиторів-романтиків, що вплинули на шляхи й способи взаємодії словесного та музичного планів оперної поетики, є: - визначення естетичного кредо музики і романізація музичної творчості, що обумовили жанрову модифікацію оперної форми, розвиток художньої ідеї від розуміння до інтерпретації; виявлення музично-тематичних прийомів, способів музичного інтонування, споріднених з літературними, що дозволяють конкретизувати семантичні функції музичного викладу та водночас розпредмечувати, вивільняти глибинний смисл словесної форми, у такий спосіб просуваючись від певної музичної інтерпретації до цілісного розуміння художнього змісту опери. Словесно-літературна основа опери - особлива форма роботи зі словом як з матеріалом, що випереджає й завершує процес художнього сприйняття, єдність вербального (первинно-мовного) і поетичного (вторинно-мовного) призначення слова як засобу співіснування різних смислових інстанцій.