Передумови виникнення ісламського фундаменталізму. Розпад соціалістичної системи. Поняття ісламу та фактори виникнення ісламського фундаменталізму. Категорії ісламських фундаменталістських течій (радикальний, поміркований, легальний) та їх особливості.
Іслам виник на початку VII ст. у південно-західній частині Аравійського півострова в період розкладу родоплемінного ладу і формування класової арабської держави. Виникнувши як історичне переплетіння релігійних та політичних поглядів, іслам в місцях його розповсюдження почав відігравати активну політичну роль. ісламський фундаменталізм соціалістичний радикальний Оцінки, що даються ісламові, а також використати його різними політичними силами демонструють суперечливість самої мусульманської доктрини. Характерні його риси - протидія процесам загальної відкритості мислення діяльності, життєвих форм, протиставлення їм абсолютних форм, протиставлення їм абсолютної переконаності у власній непогрішності, непорушності сповідуваних ідеалів, засудження будь-яких альтернатив цим ідеалам, відстороненням від решти суспільства.Аналізуючи розвиток ісламського фундаменталістського руху в сучасному світі, доречно, на наш погляд, пригадати, що соціально-економічні і політичні передумови появи ідеології найбільш відомого на сьогодні руху сунітського відродження «Брати-мусульмани» у себе на батьківщині - у Єгипті загалом були викликані реакцією єгипетського суспільства на привнесення західних моделей капіталістичного розвитку, їх зіткненням з місцевими, у тому числі і капіталістичним, укладами економіки. Борисова, гасла «фундаменталістів» знаходили відгук переважно серед дрібної буржуазії й частини студентства та інтелігенції, стихійна реакція яких на посилення капіталістичної експлуатації виливалася в прагнення шукати вихід у поверненні до “золотого віку” ісламу». Аналізуючи конкретні соціально-економічні й політичні умови в Єгипті часів правління Анвара Садата, на які припадає бурхливе зростання радикальних ісламських організацій, що використовували ідеї Сеїда Кутби, включаючи «Братів-мусульман», російський дослідник А. Ігнатенко відзначав, зокрема, засилля західних монополій у країні, крах надій широких верст населення у звязку з «лібералізацією» економіки, що проводилася урядом, катастрофічне зростання майнової нерівності, укладення сепаратного миру з Ізраїлем і зростання ізоляції Єгипту в арабському й ісламському світі. Описуючи морально-психологічну атмосферу єгипетського суспільства того часу, арабські дослідники пишуть, що «до середини шістдесятих і в наступні роки в єгипетському суспільстві зміцніли й посилилися позиції паразитичних прошарків і власників величезних прибутків.Іслам - це друга в світі за масштабами релігія і така, що дуже швидко розвивається у світі. Ісламський фундаменталізм виявляється в радикальному та войовничому неприйнятті прихильниками традиційного ісламу принципів, форм та цілей будь-якої його модернізації, неухильному відстоюванні ісламських традицій. Характерні його риси - протидія процесам загальної відкритості мислення, діяльності, життєвих форм протиставлення їм абсолютної переконаності у власній непогрішимості, непорушності сповідуваних ідеалів, засудження будь-яких альтернатив цим ідеалам, відсторонення від решти суспільства. Протягом усієї історії Ісламу існував конфлікт між релігією і політикою та між ісламськими лідерами, що найчастіше мислили земними поняттями і гнучко підходили до застосування принципів ісламу в політичному житті, і фундаменталістами, які вважали, що не можна ні на крок відступати від принципів і способу життя Пророка. Фундаменталізм в ісламі не означає тільки віру в буквальну правду Корану, тому що це приймають усі мусульмани в цьому сенсі і тому їх можна назвати певною мірою фундаменталістами.Отже,одним з визначальних чинників суспільно-політичного життя мусульманських країн Близького Сходу стала активізація ісламського фундаменталізму. Діяльність політичних сил, які виступили під його гаслами мала в значній мірі дестабілізуючий вплив на ситуацію всередині цих країн та їх міжнародне становище. Зростанню ролі ісламського фундаменталізму сприяв цілий ряд факторів соціально-економічного, політичного та психологічного характеру. Серед них можна назвати різку зміну соціальної структури мусульманських країн Близького Сходу, поразку арабських держав у війні з Ізраїлем, яка викликала у їх населення гостру кризу суспільної свідомості, дискредитація правлячих режимів внаслідок економічних негараздів, розповсюдження корупції та ідеологічного банкрутства, неприйняття широкими масами з традиційними стереотипами мислення процесів різної модернізації та «вестернізації». Розповсюдженню ідей фундаменталізму сприяла також сама специфіка мусульманських країн, в яких іслам є не тільки пануючою релігією, а виступає в ролі цілісної системи принципів функціонування суспільного, політичного та приватного життя.
План
План
Вступ
1. Передумови виникнення ісламського фундаменталізму
2. Ісламський фундаменталізм
Висновок
Список використаної літератури
Вывод
Отже,одним з визначальних чинників суспільно-політичного життя мусульманських країн Близького Сходу стала активізація ісламського фундаменталізму. Діяльність політичних сил, які виступили під його гаслами мала в значній мірі дестабілізуючий вплив на ситуацію всередині цих країн та їх міжнародне становище.
Зростанню ролі ісламського фундаменталізму сприяв цілий ряд факторів соціально-економічного, політичного та психологічного характеру. Серед них можна назвати різку зміну соціальної структури мусульманських країн Близького Сходу, поразку арабських держав у війні з Ізраїлем, яка викликала у їх населення гостру кризу суспільної свідомості, дискредитація правлячих режимів внаслідок економічних негараздів, розповсюдження корупції та ідеологічного банкрутства, неприйняття широкими масами з традиційними стереотипами мислення процесів різної модернізації та «вестернізації».
Розповсюдженню ідей фундаменталізму сприяла також сама специфіка мусульманських країн, в яких іслам є не тільки пануючою релігією, а виступає в ролі цілісної системи принципів функціонування суспільного, політичного та приватного життя.
Ідеологія ісламського фундаменталізму має глибоке історичне коріння i її зародження можна спостерігати ще в середньовіччі. У XVIII-ХІХ століттях ідеї фундаменталізму знайшли відображення у діяльності ваххабитів у Саудівській Аравії та поглядах таких реформаторів ісламу, як Даль-Афгані та Р. Ріда. У ХХ столітті рух ісламських фундаменталістів був започаткований Х. аль-Банною, який заклав основи його сучасної доктрини. Її визначальними рисами стали - проголошення тотального характеру ісламських цінностей i прагнення пристосувати реалії сучасного життя до норм первісного ісламу.
Сімдесяті роки характеризувалися радикалізацією ісламського фундаменталізму та широким застосуванням його послідовниками насильницьких методів боротьби за політичну владу. У цей час фундаменталістські організації стали найбільш значною опозиційною силою в арабських країнах Близького Сходу, орієнтованою на перманентний конфлікт з правлячими режимами.
Однак, екстремістський характер більшості акцій ісламських фундаменталістів, неадекватне сприйняття ними сучасного світу i свого місця в ньому, переоцінка своїх можливостей не дозволили ісламістам прийти до влади в державах Близького Сходу. Але загроза, яку вони становили для пануючих еліт, змусила останніх піти на значні поступки їхнім вимогам i сприяти посиленню ісламізації суспільного та політичного життя у власних країнах.
На міжнародній арені діяльність ісламських фундаменталістів була менш значною, ніж у внутрішньополітичному житті, але й тут їх активність була помітною i сприяла посиленню руху «ісламської солідарності» та загостренню проблеми близькосхідного конфлікту.
Ісламісти виступили за ревізію міжнародного устрою i створення на основі ідей панісламізму єдиної всемусульманської держави - халіфату, яка мала стати, поряд з ліберальним Заходом та комуністичним Сходом, «третьою силою» в системі міжнародних відносин, причому основною формою її відносин зрештою світу мав бути джихад - священна війна проти невірних. Така ідеологія заклала основи для пізнішого поширення міжнародного тероризму під ісламськими гаслами.
Список литературы
1. Абу Аля аль-Маудуді. Спосіб життя в ісламі. - Львів: Логос. 1995. - 47с.
