Слідчі помилки: шляхи їх попередження, виявлення та усунення - Автореферат

Національна академія внутрішніх справ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Іщенко Андрій Володимирович, Національна академія внутрішніх справ, професор кафедри криміналістики кандидат юридичних наук, доцент Гевко Віктор Васильович, Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, доцент кафедри кримінального права та процесу Захист відбудеться 16 грудня 2010 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.05 в Національній академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м.Провідну роль у цьому процесі відіграють органи досудового слідства, якими є слідчі прокуратури, органів безпеки, внутрішніх справ і податкової міліції. Слідчий як службова особа, яка уповноважена здійснювати кримінально-процесуальну діяльність, залежно від своїх субєктивних поглядів і мотивів, якими керується при проведенні кримінально-процесуальних дій та прийнятті кримінально-процесуальних рішень, може допустити, як будь-яка людина, помилку та спрямувати досудове розслідування на неправильний шлях. Слідчі помилки призводять до помилок судових, що знаходять прояв у неправильній оцінці дій підсудних, необґрунтованому засудженні невинуватих, і зменшують авторитет органів кримінальної юстиції в українському суспільстві. Дисертація виконана відповідно до п.2 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 роки (наказ МВС України від 05.07.2004 № 755) та основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005-2010 рр. Робота спрямована на реалізацію положень Концепції державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р. (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 1911-р), Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки (постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1767), Програми реформування системи освіти МВС України та підвищення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх справ (наказ МВС України від 28.10.2007 № 411). Для вирішення завдань теми дослідження використовувалися також такі методи: соціологічний (анкетування й інтервювання) - для опитування слідчих (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2); статистичний - для узагальнення матеріалів дослідчих перевірок та матеріалів кримінальних справ (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2); системного аналізу - для аналізу положень чинного законодавства України, їх проектів, наукових праць з метою вивчення розвитку уявлень про слідчі помилки, їх причини та процесуальні засоби виявлення, попередження та усунення таких помилок (розділи 1, 2, 3); системно-структурний - для визначення критеріїв класифікації слідчих помилок і структури слідчих помилок (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2); формально-юридичний - для співставлення норм чинного КПК та його проектів, обґрунтування висновків і пропозицій щодо їх доповнення чи уточнення (розділи 2, 3).«Поняття та сутність слідчих помилок» розкривається зміст та ознаки поняття «помилка», як загального поняття та, зокрема, слідчої помилки. Крім того, не кожна одна і та ж неправильна дія чи думка є помилкою, оскільки, залежно від наслідків, в одному випадку вона буде помилковою, а в іншому - правильною (істинною). На підставі аналізу визначень слідчої помилки та її ознак дисертант дійшов висновку, що слідча помилка - це неправильна процесуальна дія (чи бездіяльність) слідчого, яка є результатом добросовісної омани, і дістала свій прояв в однобічності або неповноті дослідження обставин справи, істотному порушенні вимог кримінально-процесуального закону, неправильному застосуванні кримінального закону та призвела до прийняття неправильного процесуального рішення, незаконність і необґрунтованість якого була констатована у відповідному процесуальному акті самим слідчим, начальником слідчого відділу, прокурором, судом. Кореневський поділяє слідчі помилки на: повязані з неповнотою досудового розслідування; в оцінці доказів; неправильне застосування кримінального закону; порушення процесуального закону та помилки в тактиці розслідування. Спираючись на загальну теорію помилок і аналіз наявних в процесуальній науці і криміналістиці класифікацій помилок та їх ґенези, дисертант класифікує слідчі помилки на три види: односторонність і неповнота дослідження обставин справи; суттєві порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону.У висновках наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в комплексному дослідженні слідчих помилок, а також процесуальних засобів їх виявлення, попередження та усунення.

Основний зміст