Скорочення стратегічних наступальних озброєнь - Реферат

Важливим напрямом російської міжнародної політики залишається скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНВ) на двосторонній основі з США з метою подальшого зміцнення стабільності в світі. Раніше, при оцінках стратегічного балансу для проведення скорочень на паритетній основі, бралися до уваги лише можливості ядерних озброєнь і засобів їх доставки, що було виправдане існуванням величезних ядерних арсеналів у обох сторін. Хоча позиція Росії на міжнародній арені зараз не виглядає достатньо сильної для того, щоб добитися істотного прогресу в рішенні проблеми обліку ВТО в стратегічному балансі, проте, переговорних механізмів, що навіть в рамках склалися, по СНВ і звичайним озброєнням можна уникнути помилок, які можуть помітно позначитися в майбутньому. В ході переговорів по СНВ-3 і більш глибоким скороченням ядерних озброєнь Росія винна послідовно добиватися, щоб взаємні скорочення неодмінно супроводжувалися необоротною ліквідацією стратегічних носіїв. В числі заходів, здатних понизити те, що дестабілізувало вплив крилатих ракет морського базування (КРМБ) великої дальності, можуть бути введені обмеження на максимальну кількість розгорнених КРМБ на підводних човнах і районів патрулювання багатоцільових підводних човнів. Безперечно одним з найважливіших досягнень XX століття стала поява високоточної зброї (далі ВТО), зброї яке може бути націлене і направлене проти конкретної мети. Кажучи про опрацьованість даної теми в сучасній літературі і періодиці, слід зазначити публікації наступних авторів: статтю А. Грігорьева, присвячену американській керованій бомбі як одному з видів високоточної зброї; статтю А. Алексєєва, що описує специфіку проникаючої бойової частини для крилатої ракети AGM-86C CALCM; статтю В. Горелова, що описує плани США по вдосконаленню арсеналу міжконтинентальних балістичних ракет; статтю А. Кузьміна, в якій проведено дослідження тактичні винищувачів F-15, що стоять на озброєнні США; необхідно також відзначити статтю двох авторів - А. Дьякова і Е. Мясникова, має безпосереднє відношення до теми даного реферату - в ній мовиться про заміну ядерних ракет високоточними в умовах сучасної політики озброєнь. Події останніх років - застій в області контролю над озброєннями, розширення НАТО на схід, підготовка США до розгортання національної протиракетної оборони і югославська криза - дозволяють з достатньою упевненістю констатувати, що в осяжному майбутньому політика взаємної ядерної заборони, як і раніше, гратиме важливу роль у відносинах двох країн. Ще весною 2000 р. експерти припускали, що з урахуванням існуючих тенденцій Росія була б здатна розвернути близько 300-400 наземних МБР до 2010 р. Проте, наступні події - полеміка між міністром оборони Ігорем Сергєєвим і начальником Генерального Штабу Анатолієм Квашніним про реформу Озброєних Сил, яка дістала широкий резонанс в російських засобах масової інформації, і рішення Ради Безпеки (СБ), що послідували, від 11 серпня 2000 р. - внесли істотні корективи. Найімовірніше, значно скоротиться і склад морських стратегічних ядерних сил (МСЯС), оскільки закінчується термін служби існуючих підводних ракетоносців, а будівництво серії стратегічних підводних човнів типа Юрій Долгорукий затягнулося. За найоптимістичнішими оцінками експертів, до 2010 р. у складі МСЯС буде не більше 10-15 ПЛАРБ. На фоні майбутніх скорочень РВСН і МСЯС дещо більш переважними виглядають перспективи авіаційних СЯС, склад яких може налічувати близько 80 бомбардувальників. В своєму виступі в Державній Думі 14 квітня 2000 р. перед голосуванням за Договором СНВ-2, президент Володимир Путін навіть заявив, що у разі руйнування Договору по ПРО Росія вийде . не тільки з Договору по СНВ-2, але і всієї системи договірних відносин по обмеженню і контролю стратегічних і звичайних озброєнь.