Ситуативні завдання, як засіб розвитку зв’язного мовлення учнів (5-7 класи) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукРобота виконана в Інституті педагогіки АПН України. Науковий керівник: член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор БІЛЯЄВ Олександр Михайлович, головний науковий співробітник лабораторії методики навчання української мови Інституту педагогіки АПН України. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук ПАЛАМАР Лариса Максимівна, професор кафедри української філології для неспеціальних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Захист відбудеться 5 червня 2002 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02. в Інституті педагогіки АПН України (04053, м.Ця мета реалізується у процесі формування особистості, яка “володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами в різних формах, сферах і жанрах мовлення, тобто в забезпеченні належного рівня мовленнєвої компетенції учнів, що є однією з найважливіших умов їхньої соціалізації.”1) Крім того, результативність засвоєння вивченого матеріалу підвищується за умови включення у систему роботи завдань, що зацікавлюють учня, показують практичне застосування набутих знань та умінь. Постановка і вирішення таких завдань на уроці сприяє не тільки кращому запамятовуванню вивченого, а й розвиває інтелектуально-розумові здібності учнів, виробляє навички самоосвіти. Необхідність застосування ситуативних завдань з розвитку звязного мовлення повязана з соціальними потребами, адже оволодіти державною мовою повинні не тільки етнічні українці, а й громадяни інших національностей. Недослідженими залишаються важливі питання, повязані з методикою систематичного застосування ситуативних завдань з розвитку звязного мовлення учнів на уроках української мови; не зясовано критерії їх добору і місце цієї роботи в навчальному процесі; не визначено тематику ситуативних завдань.У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено обєкт, предмет, мету, завдання, сформульовано робочу гіпотезу, визначено методи, доведено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, подано відомості про апробацію основних положень і одержаних результатів. У першому розділі - “Ситуативні завдання у теорії навчання звязного мовлення учнів” - розглянуто теоретичні основи ситуативних завдань і їх роль у розвитку звязного мовлення учнів, а також проаналізовано програми, підручники, методичну літературу з теми дослідження. У процесі аналізу психологічних та педагогічних праць зясовано, що навчальна діяльність включає в себе ряд структурних елементів, які досліджуються дидактами та методистами: навчальні завдання, дія, контроль і оцінка (В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, А.К.Маркова); дії з оволодіння узагальненими прийомами керування навчальною діяльністю, системою знань, умінь, навичок (О.М.Кабанова-Міллер) та ін. В результаті аналізу методичних досягнень у дослідженні визначено принципи мовленнєвої спрямованості навчального процесу, індивідуалізації мовленнєвої діяльності тощо, методи (комунікативний, спостереження учнів над мовою, бесіди, лінгвістичного експерименту та ін.), прийоми читання або слухання тексту з певною установкою, мовний аналіз тексту-зразка та ін. і засоби (наочності, дидактичного матеріалу тощо) навчання, що сприяють розвиткові мовленнєвих умінь учнів із застосуванням ситуативних завдань. У шкільній практиці бракує достатньої кількості і чіткої класифікації ситуативних завдань з розвитку звязного мовлення, а у підручниках відсутня система ситуативних завдань, яка б гармонійно поєднувалася з систематичним курсом рідної мови.Аналіз показав, що застосування ситуативних завдань у розвитку звязного мовлення ґрунтується на комунікативно-діяльнісному підході, суть якого полягає в тому, що практична мовленнєва спрямованість навчального процесу є не тільки його метою, а й засобом. Досягнення високих результатів в експериментальних класах зумовлювалося чітко спланованою системою ситуативних завдань з розвитку звязного мовлення, що полягала у доборі певних видів завдань репродуктивного (відтворення діалогів за зразком, переказ запропонованих текстів та ін.) і творчого (створення висловлювань різних жанрів, типів, стилів мовлення та ін.) характеру, у врахуванні поступового ускладнення завдань тощо. Пропоновані тематика та змістовий аспект ситуативних завдань сприяють урізноманітненню видів робіт з розвитку звязного мовлення. Указані шляхи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках розвитку звязного мовлення з допомогою ситуативних завдань підвищують продуктивність навчальної діяльності учнів, що підтверджується результатами дослідження. Дослідження підтвердило, що в умовах запровадження ефективної системи завдань та врахування психолого-педагогічних особливостей активізації пізнавальної діяльності відбуваються якісні зміни у рівні володіння учнями звязним мовленням.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ