Системний розвиток навчально-реабілітаційного центру як умова формування життєвих компетенцій в учнів з обмеженими можливостями здоров’я - Автореферат

Інститут спеціальної педагогіки АПН України Системний розвиток навчально-реабілітаційного центру як умова формування життєвих компетенцій в учнів з обмеженими можливостями здоровя Робота виконана в Інституті спеціальної педагогіки АПН України Науковий керівник-доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Захист відбудеться 30 січня 2007 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки АПН України за адресою (04060, м.На даний час людство нагромадило значний досвід інклюзії (включення) дітей з порушеннями психофізичного розвитку та обмеженими можливостями здоровя до загальноосвітніх навчально-виховних закладів. Батьки побоюються, що їхніх дітей ображатимуть, не хотітимуть з ними гратися, спілкуватися, що вчителі не опанують технологій індивідуального та диференційованого підходів, а батьки здорових дітей заперечуватимуть, щоб їхні діти перебували в одному класі з дитиною-інвалідом. Наведені показники свідчать про стандартність форм роботи загальноосвітніх навчально-виховних закладів: традиційна орієнтація педагогів на здорову дитину, а звідси й відповідне психічне, інтелектуальне навантаження, недиференційований зміст навчання (програми, підручники), недостатня інформованість майбутніх педагогів щодо специфіки роботи з дітьми, які не відповідають еталонним уявленням про розвиток нормальної дитини, тощо. Відповідно до статуту Організації Обєднаних Націй, Всесвітньої декларації про права людини діти з обмеженими можливостями здоровя та з порушеннями психофізичного розвитку мають рівні права і можливості з іншими людьми. Права та обовязки громадян, закріплені в нормах міжнародного права, регулюються системою нормативно-правових актів: Конституцією України, Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про державну допомогу сімям з дітьми”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, “Про благодійництво та благодійні організації”, “Про охорону дитинства”.У першому розділі “Теоретичні основи системного розвитку навчально-реабілітаційних закладів освіти” здійснено теоретичний аналіз поняття “системний розвиток освітнього закладу” і зясовано, що воно не має однозначного трактування; подано більш розширене й поглиблене визначення цього поняття, а саме: системний розвиток закладу - це закономірний, послідовний процес прогресивних та незворотних змін освітнього закладу як єдиного цілого, куди входить така сукупність структурних елементів, в результаті скоригованої діяльності яких підвищується рівень освітнього закладу, поширюється педагогічний досвід, відбувається перехід до нового якісного стану функціонування. Науково доведено, що корекційно-компенсаторний фактор у навчально-реабілітаційному закладі є домінуючим, а процес цей має бути комплексним і розглядатися як система медичних, соціальних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на часткове або повне скасування обмежень, по можливості, часткову або повну компенсацію обмежень життєдіяльності, відновлення соціального статусу, забезпечення соціальної адаптації, досягнення матеріальної незалежності людини. До цієї системи входять такі організаційні нововведення: спеціальні класи, різновікові виховні групи, класи з інклюзивною формою навчання, клубно-студійна система позанавчальної виховної роботи, психологічна служба, кабінет здоровя та самореабілітації, учнівське самоврядування, театр “Інклюзив”, лабораторія реабілітаційної педагогіки та ін.; змістові нововведення: програми розвитку життєвої компетентності вихованців, корекційно-розвивальні програми, методики, підручники, навчальні посібники; технологічні нововведення: проективно-рефлексивна технологія навчання, виховна технологія проективного життєздійснення, технологія загальнофункціональної реабілітації, технологія реабілітації мистецтвом, технологія реабілітації через спілкування з природою, технології моніторингової діяльності й роботи медико-психолого-педагогічного консиліуму та ін. У третьому розділі “Системний розвиток навчально-реабілітаційного центру як умова формування життєвих компетенцій в учнів з обмеженими можливостями здоровя” доводиться, що життєва компетентність - це сукупність конкретних компетенцій з різних сфер людської життєдіяльності, які дають можливість учням з обмеженими можливостями здоровя інтегруватися у суспільство й успішно самореалізуватися в ньому.

Основний зміст дисертації