Системний підхід у кримінальному праві та системність Кримінального кодексу України - Статья

Зясовується системність кримінального закону, розглядаються можливості використання системного підходу для узгодження кримінального закону із чинним законодавством.Шапченко виділив такі моменти, де можна і потрібно здійснювати узгодження: 1) у межах окремих статей КК, їх окремих частин, пунктів чи приміток; 2) окремого інституту Загальної частини КК (співучасть у злочині, множинність злочинів та ін.); 3) окремого розділу Особливої частини КК; 4) декількох інститутів Загальної частини; 5) деяких розділів Особливої частини КК; 6) Загальної частини загалом; 7) Особливої частини загалом; 8) Загальної та Особливої частини КК загалом [2, с 19-20]. Андрушко, необхідне узгодження положень проектів законів про внесення змін і доповнень у КК, обумовлених необхідністю імплементації в національне кримінальне законодавство положень міжнародних договорів (конвенцій), згоду на які надано законодавчим органом шляхом їх ратифікації, а також узгодження положень КК, які є в його статтях з бланкетною диспозицією, з положеннями базового (регулятивного) законодавства, яким визначається правомірність або неправомірність тих чи інших дій, відповідальність за незаконне вчинення яких передбачена відповідними статтями КК, і, насамперед, узгодження вживаної термінології [3, с. Слід виділити кілька ознак, які можна вважати базовими під час здійснення систематизації норм кримінального закону, а саме: 1) кримінально-правовий термін має бути однозначним; одному кримінально-правовому поняттю має відповідати один кримінально-правовий термін, і навпаки, різні поняття та категорії повинні позначатися різними кримінально-правовими термінами; 2) кримінально-правовий термін відрізняється стійкістю; якщо законодавець визнав за необхідне ввести певний кримінально-правовий термін, він повинен послідовно використовуватися у всьому тексті Особливої частини КК; 3) для кримінально-правового терміна є характерною системність, тобто взаємозвязок з іншими термінами термінологічної системи Особливої частини КК [7, с 16]. Дзейка, коли йдеться про ймовірні помилки при застосуванні правил і засобів законодавчої техніки, які стосуються їх змісту, можна зауважити, що негативний вплив на системне тлумачення законодавства (зокрема кримінального закону) мають такі дії: 1) неврахування змістовних звязків із законами, які лише передбачається створити; 2) недотримання правил логіки при створенні та систематизації законів (визначеність, послідовність, несуперечливість та ін.); 3) невжиття дій щодо зведення до мінімуму прогалин у регулюванні суспільних відносин у законах (створення неповних юридичних конструкцій норм права тощо); 4) відсутність дій спрямованих на досягнення єдності загального і більш конкретного в нормах права; 5) недотримання правил і засобів конструювання взаємозвязків між законами та підзаконними нормативними актами при їх створенні та систематизації (конкретизації, деталізації тощо) та ін [9, с. Цими положеннями пояснюються невдачі, які очікують на кожного, хто без достатнього наукового та прагматичного обґрунтування хоче приймати закони, близькі нам по суті, і зводяться до наступного: нездатність законодавця встановити будь-які норми взагалі, без розуміння конкретного випадку, відносно якого буде вирішуватись кожен конкретний правовий випадок; не оприлюднення або по крайній мірі недоступність для ознайомлення зацікавленою стороною законів, виконання яких від неї очікується; зловживання законами, які мають зворотну силу, які не тільки не здатні скеровувати дії, а й підривають цілісність наступних законів, ставлячи їх під загрозу змінити заднім числом; нездатність зробити закони зрозумілими; прийняття суперечливих законів чи законів, які потребують поведінки, яка перевищує можливості тих, хто їх має виконувати; настільки часті зміни в законі, що підданий не може використовувати їх в напрямку своїх дій; невідповідність між писаними законами і їх фактичним виконанням [15, с.Отже, саме на основі досліджень системності законодавства та системності кримінального закону можна осягнути механізми їх взаємодії в системі права, розкрити складні процеси системоутворюючих звязків та досягнути принципу єдності законодавства.