Системні принципи архітектурного удосконалення реабілітаційного середовища промислового міста - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора архітектуриОфіційні опоненти: доктор архітектури, професор Куцевич Вадим Володимирович, Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву ВАТ «КИЇВЗНДІЕП» Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, заступник директора з наукової роботи, керівник архітектурного науково-дослідного центру доктор архітектури, професор Слєпцов Олег Семенович, директор науково-проектного архітектурного бюро «ЛІЦЕНЗ і АРХ», м.Київ доктор архітектури, професор Бевз Микола Валентинович, Національний університет «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри «Реставрація та реконструкція архітектурних комплексів»Дані ЮНЕСКО свідчать про подальше посилення цієї небезпечної тенденції: якщо в 1983 р. у світі нараховувалось 514 млн. людей з психічними та фізичними відхиленнями, то в 2002 р. їх кількість перевищила 570 млн., сьогодні ж ця цифра наближається до 600 млн. плюс ще в декілька разів більша кількість тих, хто офіційно не вважається інвалідами, оскільки мають «незначні», чи так звані слабовиражені відхилення від нормальної фізіології організму. Незіставно високе співвідношення інвалідів та фізично ослаблених людей в загальній масі населення-до 53% та більше-реєструється в містах Донецько-Макіївської агломерації, на території яких сконцентрована велика кількість підприємств важкої індустрії (діяльність останніх, як відомо, може супроводжуватись значними обємами техногенних викидів). Для людей, що вважаються інвалідами, в нашій країні створено цілу мережу спеціалізованих навчально-виховних закладів та житлових будинків-інтернатів, де вони можуть отримати (залежно від стану свого здоровя) повну чи неповну середню освіту, а також певний комплекс медичних, побутових та інших послуг. Усе вищесказане вказує на необхідність іншого-більш розширеного та поглибленого - розуміння реабілітаційного середовища: у вигляді системи, що охоплює численні значимі обєкти соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, які використовуються чи можуть використовуватись інвалідами в процесі своєї життєдіяльності та реабілітації. Можливість вільного безперешкодного пересування інвалідів на території та в будівлях міста (а не тільки в закритих спеціалізованих закладах), можливість активного необмеженого контактування зі здоровими людьми (а не тільки з одними хворими та персоналом), а також здійснення інших надзвичайно важливих загальнолюдських потреб-ось головні соціальні гарантії, що дають вагомі підстави вважати, що цим людям буде легше інтегруватись в суспільство і вони будуть корисними йому.В першому розділі «ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМНОГО БАЧЕННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК ОБЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ» висвітлено історію розвитку відносин між основною частиною суспільства і інвалідами (1.1), виявлено і науково обґрунтовано основні аспекти розгляду реабілітаційного середовища як системного обєкта (1.2), проаналізовано потенційні можливості існуючих наукових підходів і поглядів на проблему поліпшення умов життєдіяльності і реабілітації інвалідів (1.3), сформульовано категорійно-понятійний апарат для проведення подальших досліджень у цій галузі (1.4).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ