Система удобрення польових культур у сівозміні фермерського господарства Іванюка О.О. Заставнівського району Чернівецької області - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки України Чернівецький національний університет ім. Система удобрення польових культур у сівозміні фермерського господарства Іванюка О.О. Виконав: студент 4 курсуОбґрунтування системи добрив і підвищення родючості ґрунту 3.1 Планування заходів по хімічній меліораціїЗ цієї таблиці ми бачимо, що середній розмір поля конюшини становить 70,2 га, озимої пшениці - 70,2 га, цукрового буряку - 70,2га, кукурудза на силос 70,2 га, гороху 70,2 га, картоплі - 70,2 га, кукурудза на зерно - 70,2 га, я. ячмень конюшина - 70,2 га. 70,2 Конюшина Озима пшениця Цукровий буряк Кукурудза на силос Горох Озима пшениця Картопля Кукурудза на зерно Ярий ячмінь конюшина 70,2 Озима пшениця Цукровий буряк Кукурудза на силос Горох Озима пшениця Картопля Кукурудза на зерно Ярий ячмінь конюшина Конюшина 70,2 Цукровий буряк Кукурудза на силос Горох Озима пшениця Картопля Кукурудза на зерно Ярий ячмінь конюшина Конюшина Озима пшениця 70,2 Кукурудза на силос Горох Озима пшениця Картопля Кукурудза на зерно Ярий ячмінь конюшина Конюшина Озима пшениця Цукровий бурякТериторія Тернопільської області має помірно континентальний клімат із нежарким літом, мякою зимою і достатньою кількістю опадів. Середньорічна температура повітря коливається від 6,9°С у центральній частині області до 7,4°С на півночі і півдні. На території області випадає достатня кількість опадів (550-700 мм на рік). У літній період часто бувають зливи, нерідко - грози, а іноді - град. Упродовж року на території області переважають північно-західні та північно-східні вітри, улітку переважають північно-східні.На глибині приблизно 1500-3000 метрів залягає докембрійський кристалічний фундамент. Вони на поверхню в області ніде не виходять. Упродовж неогенового і четвертинного періодів кайнозойської ери поверхня області формувалася під впливом вивітрювання, поверхневих і підземних вод, вітру.Чорноземи опідзолені пройшли степову і лісову стадії розвитку. Тому поряд з ознаками типових чорноземів вони мають ознаки, властиві сірим лісовим ґрунтам: вилугуваність, кислотність, знижена насиченість основами тощо. Темно-сірі опідзолені ґрунти мають також чітко диференційований на генетичні горизонти профіль, але на відміну від сірих опідзолених ґрунтів характеризуються більшою глибиною гумусованості. Фізико-хімічна характеристика чорноземів опідзолених, як і темно-сірих опідзолених ґрунтів, указує на їх близьку генетичну спорідненість і тим самим на необхідність однакових заходів щодо підвищення родючості; Реградовані ґрунти (в основному темно-сірі лісові й чорноземи) характеризуються вторинним закарбоначуванням нижніх генетичних горизонтів й іноді більш високим вмістом гумусу та дещо кращими фізичними властивостями.При хімічної меліорації з кореневмісного шару ґрунту видаляються шкідливі для с.-г. рослин солі, в кислих ґрунтах зменшується вміст водню і алюмінію, в солонцях - натрію, присутність яких в ґрунтовому поглинаючому комплексі погіршує хімічні, фізико-хімічні та біологічні властивості ґрунту і знижує ґрунтову родючість. Способи хімічної меліорації: вапнування ґрунтів (в основному в нечорноземній зоні) - внесення вапняних добрив для заміни в ґрунтовому поглинаючому комплексі іонів водню і алюмінію іонами кальцію, що усуває кислотність ґрунту; гіпсування ґрунтів (солонців і солонцевих ґрунтів) - внесення гіпсу, кальцій якого замінює в ґрунті натрій, для зниження лужності; кислування ґрунтів (з лужною і нейтральною реакцією) - підкислення ґрунтів, призначених для вирощування деяких рослин (наприклад, чаю) при внесенні сірки, дисульфат натрію та ін. Кисла реакція характерна для ґрунтів деяких заливних і низинних лук, в лісовій зоні 70-80% сіножатей та пасовищ розташованих на дерново-підзолистих і бідних ґрунтах, переважна частина яких має кислу реакцію. При кислій реакції середовища в ґрунті знижується доступність поживних речовин для рослин, внаслідок чого на кислих ґрунтах розвиваються рослини, що володіють низьким кормовим якістю (мітлиця звичайна, білоус стирчить, хвощі та ін), з травостою випадають бобові. Гній є найпоширенішим і найдавнішим органічним добривом, яке використовують для підвищення родючості ґрунтів і підвищення врожайності сільськогосподарських культур[8].Для підвищення родючості і покращення фізико-хімічних властивостей ґрунтів передбачається внесення розрахункових норм органічних добрив під цукровий буряк, що становить 31т/га, та під картоплю, що також становить 31т/га, а також внесення мінеральних добрив.

Зміст

Вступ

1. Загальні відомості про господарство

1.1 Характеристика господарства

1.2 Кліматичні умови

1.3 Геоморфологія та ґрунтотворні породи

2. Ґрунти господарства та їх агрохімічна характеристика

2.1 Ґрунти господарства