Система світової політики у науково-технічній сфері - Курсовая работа

У соціально-політичному житті суспільства значне місце посідають міжнародні відносини держав світової спільноти, яка у наш час налічує понад 220 країн. Сучасні країни світу мають різний рівень економічного, соціального та духовного розвитку, зєднані у різні міжнародні регіональні організації. Це обєктивно зумовлює необхідність постійного розвитку та удосконалення міжнародних відносин, зовнішньої політики кожної країни. Основна мета даної курсової роботи полягає в тому, щоб визначити взаємозвязок науки та світової політики. Розкрити поняття світовий політичний процес;У висновках підсумовуються основні результати дослідження та подаються рекомендації щодо їх практичного застосування.Під міжнародними відносинами [2], як правило, розуміють системну сукупність політичних, економічних, соціальних, дипломатичних, правових, військових і гуманітарних звязків і відносин між основними субєктами світового співтовариства. Після Другої світової війни 1939-1945 рр. розвалилася колоніальна система й виникла нова типологія країн: розвинуті країни і країни, що розвиваються, до яких було віднесено 120 країн, які стали незалежними (включаючи латиноамериканські, що отримали свободу ще в ХІХ ст.). Кінець 70-х - початок 80-х років стали тією добою, коли держави почали усвідомлювати свою взаємозалежність, взаємозвязаність загальними, глобальними інтересами (запобігання ядерній війні та екологічній катастрофі, боротьба з голодом і смертельними хворобами, вирішення проблем відсталості тощо). Усередині світового співтовариства склалися підструктури (міжнародні спільності). Взаємовідносини елементів світового співтовариства будуються на макрорівні - між підструктурами (Схід - Захід, Північ - Південь) і мікрорівні - між державами всередині спільностей або окремими державами міжнародних спільностей (СНД - Україна, Україна - Росія тощо).Не випадково, що саме в останні роки, усвідомивши величезну загрозу людству, народи з допомогою національно-державних інститутів, регіональних і міжнародних організацій стали активніше втілювати в практику глобальних взаємозвязків і взаємовідносин такі принципи, як демократизація, демілітаризація, гуманізація. Демократизація міжнародних відносин, на противагу тоталітарним і авторитарно-бюрократичним стереотипам у політиці, перетворюється у нездоланний рух сучасності, набирає геополітичної форми розвитку людства на шляху до його соціального й політичного визволення. А це означає, що нині становище в кожній країні визначається багато в чому тим, наскільки демократична вся система міжнародних відносин, наскільки вона забезпечує будь-якому народу справжню незалежність, суверенність, свободу соціального й політичного вибору, невтручання ззовні, недоторканність території, дотримання існуючих договорів та зобовязань, поважання прав держави як члена ООН, інших міжнародних і регіональних організацій. Цілком очевидно, що за умов зростаючої взаємозалежності забезпечити на практиці такі гарантії кожній державі і народу може лише по-справжньому демократична система міжнародних відносин. Гуманізація міжнародних та міждержавних відносин означає, що політика проводиться заради людей; що інтереси людини, її права і свободи вищі за інтереси і права держави; що не люди живуть і працюють задля держави, а, навпаки, держава має існувати для людей, бути їхньою зброєю, засобом, а не самоціллю і самоцінністю [13].Аналіз процесів міжнародного життя минулого і сучасного дає ключ до осмислення характеру і спрямованості тенденцій формування нового світового порядку, в якому доведеться жити усім державам, зокрема Україні. Складність і важливість цього завдання спонукали автора торкнутися питання про роль політологів, політичних аналітиків, учених-міжнародників, так званої наукової спільноти, в контексті розробки концептуальних засад і напрямів зовнішньої політики на прикладі США і Росії. Зроблено також спробу зясувати міру причетності українських науковців до стратегічного аналізу міжнародних відносин і зовнішньої політики. Необхідність в "гарній" теорії, практичність якої має неабияке значення, спонукає розвинені країни і міжнародні організації вкладати значні кошти у створення так званих "мозкових трестів", кількість яких у глобальному масштабі становить майже пять тисяч. Вони відіграють роль своєрідних "фабрик думок", тобто генераторів нових ідей і концепцій, розробників планів, програм і заходів для забезпечення національної і міжнародної безпеки, науково-технічного прогресу та сталого соціально-економічного розвитку, у світі, який швидко змінюється, де стирається грань між внутрішньою і зовнішньою політикою. До розробки "Основних напрямів зовнішньої політики України" та інших важливих концептуальних документів були залучені не тільки вчені-міжнародники і практичні дипломати МЗС України, а й фахівці суміжних галузей науки та державного управління.Перехід України до системи ринкових відносин гостро поставив проблему занепаду в останні роки рівня науки і техніки.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Світовий політичний процес

1.1 Світове співтовариство та основні тенденцій його розвитку

1.2 Глобальні проблеми розвитку людства та сучасне політичне мислення

1.3 Роль та місце України в сучасному світі

Розділ 2. Наука як невідємна складова світової політики

2.1 Світова політика і наукова спільнота

2.2 Необхідність та сутність науково-технічної політики

Висновки

Список використаної літератури