Система судових органів та судочинство Республіки Польща (1918-1939 рр.) - Автореферат

Львівський національний університет імені Івана ФранкаНауковий керівник кандидат юридичних наук, професор Тищик Борис Йосипович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри історії та теорії держави і права Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПРН України Святоцький Олександр Дмитрович, головний редактор “Право України”, директор НДІ інтелектуальної власності АПРН України кандидат юридичних наук, доцент Поліковський Микола Федорович, Львівський юридичний інститут МВС України, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Захист відбудеться 18 червня 2004 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою 79000, м. З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м.Однією з найважливіших умов досягнення цієї мети є побудова судово-правової системи, яка відповідає новим суспільно-політичним та економічним реаліям; створення законодавства, норми якого відтворюють модель демократичного судочинства; зміцнення судової влади як незалежної гілки, що має охороняти конституційні права і свободи людини як визначальної суспільної цінності. Відтак перед українською юридичною наукою назріла нагальна потреба використання відповідного міжнародного досвіду, що, сподіваємось, дасть можливість створити оптимальну модель судоустрою, зробити судочинство ефективним та справедливим. Така необхідність актуалізується і тим, що на сучасному етапі Україна і Польща прагнуть гуманізувати правові системи, зміцнити порядок і законність, гармонізації законодавства з нормами міжнародного права. Адже в цей період, відновивши у 1918 р. державну незалежність, Польща приступила до створення та організації в рамках національної держави єдиної судово-правової системи, розвязуючи проблеми, які на початку 1990-х років постали перед незалежною Українською державою. У роботі використано, зокрема, діалектичний метод - у процесі виявлення особливостей розвитку судової системи міжвоєнної Польщі; соціологічний - у процесі визначення чинників, що впливали на діяльність судів; системно-структурний - у процесі аналізу структури судової системи, виявлення звязків між судовими органами в межах цієї системи; історико-правовий - у процесі дослідження закономірностей функціонування державного устрою Польської Республіки у міжвоєнний період; порівняльно-правовий - при порівнянні діяльності судових органів на різних етапах міжвоєнного періоду; формально-юридичний - у процесі дослідження нормативно-правових актів.Проблема організації судів та судочинства Польщі міжвоєнного часу вивчалася одночасно і в Україні. У другому розділі “Становлення, розвиток та особливості державно-політичного устрою Республіки Польща (1918-1939 рр.)” висвітлено головні особливості процесу відновлення польської державності: по-перше, до складу Польщі увійшли колишні окупаційні російська, австрійська та прусська території з відмінним державно-політичним устроєм та різними судовими системами; по-друге, до її складу були включені етнографічно непольські території з мільйонами громадян непольської національності, які не повязували з нею свою долю, що не сприяло державній стабілізації. Аналіз нормативно-правових актів Тимчасової Державної Ради дає підстави дійти висновку, що польська адміністрація і судочинство залишалися підконтрольними окупаційній владі. Найвищого суду у Варшаві як загального суду найвищої інстанції, якому було підпорядковано судочинство всієї Польщі. Підставою для такого твердження є закон “Про офіційну мову в судах, прокуратурі та нотаріаті” (1924 р.), який значно обмежував вживання української мови в судах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ