Система сучасних джерел конституційного права України: проблеми теорії та практики - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукУпродовж сімнадцяти років незалежності в Україні сформувалась якісно нова національна правова система, визначальною складовою якої стала система сучасних джерел конституційного права. Нині ця система перебуває в процесі свого подальшого розвитку та вдосконалення - удосконалюються традиційні джерела конституційного права України (Конституція та закони України) і запроваджуються нові для нашої правової системи джерела права (судовий прецедент, правовий договір, правовий звичай, конституційні документи програмного характеру та ін.). Розвиток системи сучасних джерел конституційного права України значною мірою кореспондується із здобутками та прорахунками конституційно-правової реформи 2004-2008 рр., а її подальші якісні зміни - з оновленням Основного Закону. Система сучасних джерел конституційного права України, як і система національного конституційного права загалом, вирізняється своєю багатоаспектністю та різноманітністю юридичних форм правового буття конституційних норм. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження застосовувалися й спеціальні правові методи пізнання, серед яких слід виділити: системний метод за допомогою якого була досліджена саме система сучасних джерел конституційного права України; структурно-функціональний метод, що використовується при розкритті зазначеної системи сучасних джерел конституційного права України в якості функціональної категорії; формально-догматичний метод, який передбачає застосування таких прийомів, як опис і аналіз, а також виявлення юридичних ознак, системи сучасних джерел конституційного права України та її основних складових - джерел конституційного права та їх видів (груп); порівняльно-правовий метод пізнання використовується як засіб розкриття особливостей існування та взаємодії системи сучасних джерел конституційного права України з іншими галузевими джерелами національного права (переважно публічного) та їх системами; метод правового моделювання, що сприяв виявленню тенденцій і перспектив розвитку системи джерел конституційного права України в умовах конституційно-правової реформи.Перший розділ - “Загальна характеристика джерел конституційного права України” - присвячено аналізу сформованих на сьогодні в українській і зарубіжній юридичній науці концептуальних підходів до розуміння джерел конституційного права та обґрунтування авторських позицій щодо детермінації категорії “сучасне джерело конституційного права України”; періодизації основних етапів становлення та розвитку джерел національного конституційного права та їх правовій характеристиці; проблемам співвідношення сучасних джерел конституційного права України з іншими галузевими джерелами національного права. Узагальнення всіх матеріальних, формально-юридичних і інших аспектів джерел національного конституційного права в цілому дозволило дисертанту зробити висновок, що під сучасними джерелами конституційного права України слід розуміти політичну волю та законні інтереси народу України, Української держави, територіальних громад України, а також інших субєктів конституційного правотворення, реалізовані у передбачених Конституцією та законами України юридичних формах. Для сучасних джерел конституційного права України характерні загальні, властиві всім джерелам національного права ознаки (видаються в межах повноважень відповідних субєктів правотворчості; мають відповідати нормативним положенням актів, що видані вищими субєктами правотворчості; набувають загальнообовязкової сили, змінюються та втрачають юридичну силу відповідно до спеціальної юридичної процедури; мають системний характер тощо), а також спеціальні юридичні ознаки (виражають політичну волю та легітимні інтереси Українського народу, Української держави, територіальних громад та інших субєктів конституційної правотворчості; обєктивізують норми конституційного права України, які визначають і регулюють найважливіші, переважно політичні відносини у суспільстві і державі; мають загальнообовязковий характер для всіх субєктів конституційно-правових відносин; є основою національної правової системи і нормативним підґрунтям для формування інших галузевих систем джерел права; представлені широким колом традиційних і новітніх юридичних форм існування та дієвості конституційно-правових норм (нормативно-правові акти, правові договори, правові звичаї і т. д.); мають багатоаспектну систему тощо). Аналіз генезису джерел конституційного права України дозволяє стверджувати, що сучасні джерела конституційного права України є результатом тривалого еволюціонування національної правової системи та утвердження, становлення й розвитку історичних джерел вітчизняного та зарубіжного, а в XXI ст. і наднаціонального конституціоналізму та конституційного права. - доконституційний етап, який передував утвердженню доктрини національного конституціоналізму та появі перших українських конституцій; 2) 1710-1918 рр.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ