Система соціально-економічного забезпечення людського розвитку в умовах трансформаційної економіки - Автореферат

поглибити методологічне обґрунтування категорії „людський розвиток”, розкрити її складові та характер внутрішньо-системної взаємодії з такими категоріями, як „потреби”, „добробут”, „антидобробут” „якість життя”, „міра споживання” у взаємозвязку з реальними можливостями вибору мети розвитку особисті, визначити їх роль і місце в системі соціального та економічного забезпечення людського розвитку; Висвітлено еволюцію наукових підходів до аналізу сутності людського розвитку в контексті соціально-економічних концепцій; удосконалено розуміння категорії ”людський розвиток” в системі соціально-економічних відносин з позицій системного підходу й розроблено теоретичний підхід до класифікації потреб та групи показників, що можуть бути використанні для оцінки ефективності системи соціально-економічного забезпечення людського розвитку. Аналіз дослідження людського розвитку авторами різних економічних шкіл та напрямів сучасної економічної теорії дав можливість встановити що людський розвиток є більш складною та системною категорією. Автором запропоновано схему (рис.1), на якій показано місце категорії „людський розвиток” в системі соціально-економічних відносин, розкрито характер її внутрішньо-системної взаємодії з такими категоріями, як „потреби”, „антипотреби”, „добробут”, „якість життя”, „міра споживання”, „людська деградація”. Найбільш повно система показників відповідно до кожного класу потреб автором пропонується за наступними семи групами: 0) загальноекономічні потреби, задоволення яких віддзеркалює досягнутий рівень реальних доходів та майнової забезпеченості населення (обсяг середньодушових сукупних ресурсів із урахуванням натуральних та ”тіньових” доходів; обсяг домашнього майна та нерухомості за складовими та питомою вагою цієї складової у структурі національного багатства) 1) матеріально-економічні (обсяг і структура споживання продовольчих товарів; рівень забезпеченості одягом і взуттям; стан забезпечення житлом та його функціональна якість); 2) соціально-економічні (стан надійності соціального захисту і повнота соціального забезпечення та обслуговування; рівень освіти (у т.ч. професійної); рівень зайнятості; інтенсивність та продуктивність праці; показник динаміки капіталізації та маєтності населення); 3) біосоціальні (стан екологічного середовища; показники, що характеризують репродуктивний стан населення та загальну демографічну ситуацію; рівень медичного забезпечення та якість обслуговування; рівень обслуговування рекреаційно-оздоровчої та туристичної сфери; стан сфери фізичної культури та спорту і послуг, що ними надаються; рівень сімейного та суспільного піклування про дітей); 4) комунікативно-економічні (рівень забезпечення населення транспортними засобами; стан надання населенню всіх видів транспортних послуг); 5) соціально-правові (стан надійності забезпечення фізичної цілісності і здоровя людини; стан гарантованого правового захисту особи та реалізація принципу невинуватості); 6) гуманітарно-культурні (рівень забезпечення культурно-освітніми та іншими естетичними установами; величина вільного часу і можливості його раціонального використання).У дисертаційній роботі теоретично узагальнено та запропоноване нове вирішення важливої наукової проблеми щодо розробки теоретико-методологічних засад системи соціально-економічного забезпечення людського розвитку в умовах трансформаційної економіки та обгрунтування практичних заходів щодо її удосконалення. Встановлено, що в сучасній науковій літературі людський розвиток трактують відповідно до концепції людського розвитку, що стала основою ще першої Доповіді про світовий людський розвиток 1990 року. Аргументовано авторське розуміння ”людського розвитку”, як системи відносин, якими визначається процес постійного зростання можливостей особистості за умов оптимального економічного забезпечення задоволення зростаючих потреб життєдіяльності (насамперед, її якісних складових), що спрямовані на гармонійний та всебічний розвиток людини і сприяють підтриманню тривалого, здорового і творчо активного життя, високого загального рівня освіти, передусім, професійної, реалізацію можливості культурного і духовного збагачення, що має суттєве значення при дослідженні мотивації та механізму забезпечення людського розвитку. Обґрунтована необхідність оцінки ефективності системи соціально-економічного забезпечення людського розвитку за групою запропонованих кількісних та якісних показників, що характеризують досягнутий рівень реальних доходів та майнової забезпеченості населення, споживання матеріальних благ, культурних і побутових послуг, ступінь забезпечення населення належними умовами у виробництві і побуті, сферах духовного, фізичного та соціального розвитку, рівень існуючих соціально-правових гарантій населення, а також надійність у забезпеченні політичних свобод і прав громадян у суспільстві.