Визначення основних етапів трансформації підходів країн-лідерів щодо регулювання аграрного сектору економіки. Аналіз еволюції аграрної політики Європейського Союзу в процесі ідентифікації особливостей сучасної моделі сільськогосподарського виробництва.
«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА» Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукРоботу виконано в ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м. Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Чужиков Віктор Іванович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри європейської інтеграції. Захист відбудеться «20» жовтня 2011 року о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», за адресою: 03680, м.Характерною тенденцією сучасного етапу розвитку світової економіки є загострення глобальної конкуренції, яка нерідко провокує численні торговельні конфлікти і, як наслідок, змушує постіндустріальні країни світу відмовлятися від протекціоністської моделі сільського господарства й поступово переходити до регулювання аграрного сектору на неоліберальних засадах. Відтак, розкриття компліментарних механізмів та інструментів підтримки сільського господарства в ЄС на сучасному етапі дозволяє визначити його основні пріоритети щодо розвитку аграрного сектору економіки, що набуває особливої значущості для України, котра прагне інтеграції в Європейський Союз, адже її першим кроком має бути створення зони вільної торгівлі (ЗВТ ) з ним, що передбачає долання значних перешкод в механізмах регулювання аграрного сектору. Хенке зосередили свої дослідження на негативних аспектах САП, зокрема на несприятливому впливі надмірної підтримки цін на споживачів та бюджет ЄС, викривленні світової торгівлі через механізм експортних субсидій, а отже були прихильниками подальшої лібералізації аграрного сектору економіки Спільноти. Великого значення набуває останнім часом також дослідження характеру та особливостей системної підтримки аграрного сектору нашої держави, ефективність, механізми та інструменти регулювання якого достатньо глибоко розкриті в працях вітчизняних науковців В. систематизація основних чинників трансформації системної підтримки аграрного сектору (значне погіршення екологічного стану територій, надмірні бюджетні витрати на дотації сільському господарству, загострення торговельних суперечок з країнами, що розвиваються, неспроможність гарантувати доходи всім фермерам) та напрямів розвитку механізмів дотування сільського господарства в постіндустріальних країнах світу (екологізація сільського господарства, зменшення загального рівня підтримки, лібералізація торгівлі аграрною продукцією, сприяння розвитку сільської місцевості); аграрний економіка європейський обґрунтування необхідності посилення компліментарності в аграрному секторі ЄС у процесі надання системної підтримки сільськогосподарським виробникам Євросоюзу та зростання обсягів (прямих та прихованих) фінансової солідарізації лише у випадках, коли має місце продукування фермерами суспільних благ загальноєвропейського значення, яке підтверджується комплексним покраїновим аналізом надходжень та видатків бюджету ЄС, що призводять до формування двох груп його користувачів: держав нетто-донорів та нетто-реципієнтів;Визначені основні підходи щодо ідентифікації основних дефініцій, зокрема «модель», «економічна модель», «модель сільського господарства», що дозволило авторові стверджувати, що модель сільського господарства представляє собою динамічну систему створення продуктів харчування, сировини та суспільних благ в аграрному секторі національних економік з притаманними їй механізмами регулювання виробництва, цін, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів, скерованих на підтримку сільського господарства. На основі чого, автором виокремлено три базові моделі сільського господарства: ліберальну (за якої аграрний сектор є конкурентною галуззю економіки, а пропорції виробництва регулюються ринковими механізмами), протекціоністську (за якої аграрний сектор обєктивно є неконкурентною галуззю економіки, а відтак має отримувати значну підтримку від держави) та багатофункціональну (за якої аграрний сектор має бути конкурентною галуззю, але держава має підтримувати неринкові аспекти виробництва такі, як збереження земель, розвиток сільських територій, безпеку продуктів харчування тощо), з притаманними їм характеристиками, а також рівнем впливу держави на відтворювальні процеси у аграрному секторі економіки. Вищезазначені фактори та монополістичні тенденції у суміжних галузях, що повязані з виробництвом машин, обладнання, добрив та заготівельно-переробною діяльністю, унеможливлюють стабільний розвиток сільського господарства через ринковий регуляційний механізм й потребують державного корегування відтворювальних процесів у даному секторі економіки.
План
Основний зміст роботи
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
