Система протеолізу і глікозилювання імуноглобулінів G в патогенезі злоякісних новоутворень (клініко-лабораторне дослідження) - Автореферат

Система протеолізу і глікозилювання імуноглобулінів G в патогенезі злоякісних новоутворень (клініко-лабораторне дослідження)У пацієнтів з РШ виявлена висока експресія пухлино-асоційованого інгібітору трипсину, збільшення його активності найбільш характерне для ранніх стадій розвитку захворювання, що може служити, на думку ряду авторів, прогностичним чинником (Wiksten J.P. et al., 2005). З одного боку, протеїнази здатні понизити антигенні властивості пухлинних клітин, викликаючи розщеплювання їхніх імуноспецифічних рецепторів, а з іншого боку, процеси протеолізу можуть також торкнутися сироваткових імуноглобулінів, зміна модифікації яких може призвести до падіння їх антигензвязуючої здатності, а значить, до зниження протипухлинного гуморального імунітету (Веремеенко К.Н., Голобородько О.П., Кизим А.И., 1988). Тому особливий інтерес викликає вивчення змін глікозилювання молекул IGG у хворих на РШ, пошук кореляції рівня манози (Man) - одного з важливих і найбільш поширених моносахаридів ВК імуноглобулінів (Taguchi T. et al., 2003) - з тяжкістю розвитку РШ і із стійкістю молекул IGG до гідролізу протеолітичними ферментами, тим більше що подібних досліджень у доступній нам літературі ми не виявили. Дослідження цих процесів дозволять оцінити внесок вуглеводних структур в характеристику молекул імуноглобулінів - їх заряд, конформаційну стабільність і дозволить якнайповніше розкрити механізми гуморального імунодефіциту, що розвивається у хворих на ММ. Таким чином, вивчення змін в системі протеолізу та його роль в глікозилюванні IGG сироватки крові дозволить зясувати основні механізми зниження протипухлинної активності імунної системи хворих з онкологічними захворюваннями, а також запропонувати методи, що дозволяють оцінити ступінь їх тяжкості.У сферу наших досліджень були включені також два пацієнти з рідкісною формою доброякісної пухлини - лейоміомою шлунку, а також пять хворих з рецидивами РШ. Для аналізу впливу гіперглікемії і некрозу тканин на глікозилювання IGG були досліджені 10 хворих на ЦД 2-го типу без ознак гострої коронарної патології, пять хворих на ІМ з характерним «інфарктним» зубцем Q у поєднанні з ЦД 2 типу (ІМ ЦД) і 5 хворих на ІМ без порушень вуглеводного обміну. Антитриптичну активність сироватки крові вивчали за методом, який грунтується на пригніченні інгібіторами, що містяться в сироватці крові (перш за все, ААТ), активності трипсину, залишкові значення якої вимірювали за розщеплюванням БАЕЕ; активність АМГ знаходили за рівнем розщепленого БАЕЕ трипсином, що звязався з АМГ, і подальшою інактивацією трипсину, що не звязався з АМГ, соєвим інгібітором трипсину (Нартикова В.Ф., Пасхина Т.С., 1979). Поліклональні імуноглобуліни G і парапротеїни для аналізу їх глікозилювання отримували методом висолювання та іонообмінної хроматографії на ДЕАЕ-Трісакрілі М (LKB, Швеція) і ДЕАЕ А-50 (Pharmacia, Швеція); клас парапротеїнів і тип їх легких ланцюгів, а також тип білків Бенс-Джонса (Б-Дж) - легких ланцюгів парапротеїнів, що виявляються в сечі хворих на ММ, - визначали методами імуноелектрофорезу і подвійною радіальною імунодифузією за Оухтерлоні (Фримель Р., 1987). У двох хворих з доброякісною онкопатологією - лейоміомою - рівень ТПА був нижчий за контроль (0,48 МКМ/мл•хвил) і склав 0,17 МКМ/мл•хвил і 0,4 МКМ/мл•хвил відповідно, ЕПА - була підвищена на 12 і 80%, активність ААТ була нижча за контрольні показники (34,8 ІО/мл) і склала 29 ІО/мл і 20,5 ІО/мл, а АМГ при рівні контролю 4,1 ІО/мл була понижена і склала 2,7 ІО/мл і 2,9 ІО/мл відповідно.У дисертаційній роботі надано теоретичне узагальнення результатів клініко-експериментальних досліджень і запропоновано нове рішення наукового завдання, яке полягає в установленні ролі компонентів системи протеолізу і процесів глікозилювання сироваткових імуноглобулінів G в патогенезі злоякісних новоутворень. Доведено, що зрушення балансу в системі протеїнази-інгібітори та аномальне глікозилювання призводять до змін конформації імуноглобулінів та їх низької стійкості до дії протеїназ, що є однією з причин зниження гуморального імунітету при розвитку злоякісних новоутворень. У сироватці крові первинних хворих на РШ і ММ відбуваються суттєві зміни активності протеїназ-інгібіторної системи - ріст інгібіторного потенціалу та зниження активності протеїназ. Розвиток злоякісного новоутворення та його прогресія супроводжуються достовірним ростом активності ААТ (p<0,001) та суттєвим зниженням ТПА (p<0,001), між цими параметрами виявлено негативний кореляційний звязок (r=-0,34, р<0,05). Падіння активності (p<0,001) АМГ і ЕПА виявлено лише у хворих на РШ з розвитком віддаленого метастазування; у цих пацієнтів виявлена негативна кореляція між рівнем активності ААТ і АМГ (r=-0,49, р<0,01).

Основний зміст роботи