Система недержавного пенсійного забезпечення - Курсовая работа

Система пенсійного забезпечення українського населення зараз знаходиться у стані реформування, коли поряд з державним пенсійним забезпеченням втілюється система недержавного пенсійного страхування. Необхідність зміни пенсійної системи країни та запровадження накопичувальних методів пенсійного забезпечення обумовлена рядом причин, серед яких найбільш важливими є низькій рівень пенсійного забезпечення громадян та невідповідність отримуваної пенсії тому заробітку, що його отримував громадянин до виходу на пенсію. Пенсійні кошти, акумульовані недержавною пенсійною системою є потужним інвестиційним ресурсом для економіки країни, тому розвиток вказаної системи необхідно розглядати не лише з точки зору забезпечення громадян у старості, але й з точки зору можливості оздоровлення економіки за рахунок сформованих фінансових ресурсів. Питання еволюції та перспективи розвитку недержавного пенсійного забезпечення вивчалися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими. Предметом виступають норми чинного законодавства в галузі недержавного пенсійного забезпечення, які містяться в Конституції України, Законах України, постановах Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, наказах, розясненнях, методичних рекомендаціях Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоровя України, інших міністерств і відомств, що займаються пенсійним забезпеченням різних верств населення, та практика їх застосування.46 Конституції України, пенсія має забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, установленого законом. Та з розвитком суспільства пенсія набула широкого соціального значення, як для людей, так і для країн в цілому [2]. СРСР надав народу право на пенсію за віком в 1956 році [3]. Сенс солідарної системи пенсійного забезпечення, яка діє зараз, полягає в тому, що вона спирається на принцип солідарності поколінь - коли працюючі оплачують пенсію сьогоднішнім пенсіонерам. Проблеми почалися тоді, коли кількість учасників пенсійної системи стала критично малою, а їхніх внесків забракло для здійснення поточних виплат пенсіонерам.Державний нагляд та регуляторні функції покладені на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет та Національний банк України[12]. Повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг визначені Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг»», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншими актами законодавства України. Так, органи зобовязані: надавати один одному інформацію, яка є необхідною для здійснення ними регулювання в сфері недержавного пенсійного забезпечення, та необхідні консультації; оприлюднювати перелік юридичних осіб, які провадять діяльність у сфері недержавного пенсійного забезпечення; здійснювати інші дії з координації своєї діяльності, передбачені законодавством з регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі спільні перевірки відповідних осіб, що надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення [14; 15]. Слід зазначити, що рішення органів, що здійснюють державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення, прийняті відповідно до компетенції цих органів, є обовязковими для виконання пенсійними фондами, адміністраторами, особами, що здійснюють управління активами, зберігачами, страховими організаціями, банківськими установами, що відкривають пенсійні депозитні рахунки. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в межах своєї компетенції мають право організувати перевірку діяльності пенсійного фонду, адміністратора, компанії з управління активами, зберігача, страхової організації та банківської установи, що надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення, самостійно або із залученням аудитора.Станом на 2016 р. в Державному реєстрі фінансових установ містилася інформація про 65 недержавних пенсійних фондів (далі - НПФ) та 23 адміністратори НПФ (станом на 2015 р. у Державному реєстрі налічувалось 76 НПФ та 22 адміністратори). Крім того, міститься інформація про 1 одноосібного засновника, який прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування створеного ним корпоративного недержавного пенсійного фонду (отримав ліцензію на провадження діяльності з адміністрування такого недержавного пенсійного фонду та відповідно до законодавства не потребує внесення до Державного реєстру фінансових установ). Станом на 2016 р. адміністраторами недержавних пенсійних фондів укладено 60,0 тис. шт. пенсійних контрактів, що більше на 7,7% порівняно зі станом на 2015 р. Так, порівняно зі станом на 2015 р. збільшення кількості контрактів з фізичними особами станом на 2016 р.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1.1 Історичнезначення недержавних форм пенсійного забезпечення в структурі соціального захисту

1.2 Система державного регулювання національного недержавного пенсійного забезпечення

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН СИСТЕМИ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

2.1 Аналіз динаміки розвитку недержавних пенсійних фондів

2.2 Участь субєктів недержавного пенсійного забезпечення у розвитку даної галузі

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Системні прогалини національного недержавного пенсійного забезпечення

3.2 Основні напрямки поліпшення системи недержавного пенсійного забезпечення

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ