Система міфопоетичних символів у "Сонетах до Орфея" Р.М. Рільке - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Кафедра історії зарубіжної літератури і класичної філології Курсова робота з теми: CИСТЕМА МІФОПОЕТИЧНИХ СИМВОЛІВ У „СОНЕТАХ ДО ОРФЕЯ” Р.М. РІЛЬКЕ Харків 2007 Вступ Серед поетів Заходу, що виступили зі своїми творами на рубежі ХХ століття, одне з перших місць посідає Райнер Марія Рільке. Мистецтво поета виразило і передчуття величезних потрясінь і зрушень, що чекали на людство у ХХ столітті, у їх катастрофічному та трагічному ракурсі, і невластиву іншим письменникам зламу століть впевненість і надію на краще. Рільке не пізнав гіркоту нерозуміння сучасників, цькування критики; визнання, а потім і слава прийшли до нього без суттєвого запізнення. Народився Р.М. Рільке 4 грудня 1875 року в Празі, у Чехії, що називалася тоді Богемією і входила до складу Австро-Угорської імперії. Мати поета, Софія Рільке, походила із сім’ї празьких бюргерів і мала досить складний характер. Ганс Хольтхузен у своїй книзі „Райнер Марія Рільке” так пише про цей період:”...він дуже рано - і, без сумніву, надто рано - почав публікувати свої поетичні спроби, перш за все вірші, але також і прозові етюди, оповідання, драматичні твори; вже в 19, 20 і 21 рік він заполонив празьку літературну провінцію своїми незрілими публікаціями...” [55, 28]. У середині 1890-х років друком вийшли декілька книг Р.М. Рільке: „Життя і пісні” (1894), де провідною виступає тема кохання; „Дарунок ларам” (1895), в якій поряд із почуттями, натуралістичними віршами про убозтво й баладними строфами на мотиви Тридцятилітньої війни є описові поезії про вулиці, будівлі, храми та мости старої Праги, ліричні міські нариси, імпресіоністські картинки настроїв; „Цикорій” (1895-1896), „Вінчаний снами” (1896), написані під впливом Гейне та німецьких романтиків. Справді, певними гранями, у різні періоди й певною мірою поезія Рільке стикалася з модерністськими течіями, зокрема, із символізмом, не зливаючись, проте, із жодною з них, далеко виходячи за їхні вузькі межі. В сумі це свідчить про те, що для українського читача - в усякому випадку, на рівні осмислення створеного поетом художнього світу - рільківська творчість поки що лишається чимось на зразок (запозичимо метафору у самого поета) величезної маси німоти, від якої відколюються лише перші „шматки”. Особливої уваги, на нашу думку, заслуговує проблема становлення філософсько-естетичних поглядів і формування власної гармонійної системи світосприймання Р.М. Рільке, завершальним етапом якого є пізній період творчості поета (цикли „Дуїнських елегій” та „Сонетів до Орфея”). Більшість рількезнавців виділяють міфотворення як основний художній принцип Рільке в „Сонетах до Орфея”. Орфей Рільке замінює для автора образ Христа, переймаючи всі його характерні риси, а пізній етап творчості поета виявляється в такому тлумаченні глибоко релігійним, чимось на зразок нового „Часослова” на честь бога Орфея. Найбільш цікавою роботою про „Сонети до Орфея” є книга Г. Мерхена. Теоретичною базою дослідження є роботи А. Лосева, Ю.Ліпса, М. Маковського, В. Проппа, О. Фрейденберг, К. Юнга та інших. «СОНЕТИ ДО ОРФЕЯ»: ПІДСУМОК ЖИТТЄВОЇ І ТВОРЧОЇ ЕВОЛЮЦІЇ Р.М. РІЛЬКЕ рільке сонет орфей символіка „Сонети до Орфея” (1922) - остання, завершальна збірка Р.М. Рільке, підсумок творчого шляху й „висновки” його художньо-філософської концепції. Під час роботи над „Елегіями” Р.М. Рільке пише 1 частину „Сонетів”, а по завершенні елегій ІІ частину. У пізній же період творчості Орфей став для Р.М. Рільке символом покликання поезії і призначення поета, найбільш сильним і повноцінним художнім утіленням тих роздумів, що бентежили його все життя.