Дослідження ієрархії жанрів, які має сучасний літературний епос. Відмінні риси великих жанрів, до яких належать епопея і роман, середніх (повість) і малих, репрезентованих новелою, оповіданням, нарисом, фейлетоном, памфлетом, легендою, притчею, казкою.
Вступ Сучасний літературний епос має досить розвинену ієрархію жанрів. Класифікація жанрів, співвідносних з епічним родом літератури, може ґрунтуватися на різних принципах їх розподілу: за часом виникнення, особливостями мовної організації (прозаїчної чи віршової) і т. д. До великих жанрів належать епопея (іноді роман-епопея) і роман, до середніх - повість, малі жанри репрезентують новела, оповідання, есе, нарис, фейлетон, памфлет, міф, легенда, притча, казка. Епоха передвідродження та Відродження ознаменувалася появою низки схожих за типом поем «Звільнений Єрусалим» Т. Тассо, «Лузіада» Л. ді Камоенса, «Витязь у тигровій шкурі» Ш. Руставелі, які, втім, програвали класичним жанровим типам епопеї, наслідуючи її форму, але не сягаючи її суті. Так народжуються цикли романів («Ругон-Маккари» Е. Золя - 20 творів), тетралогії («Сучасна історія» А. Франса - 4 твори), трилогії («Дитинство», «Отроцтво», «Юність» Л. Толстого - 3 твори) та дилогії («Таврія», «Перекоп» О. Гончара - 2 твори). НОВЕЛА Новела (італ. novella - новина, від лат. novellus - новітній) - малий епічний жанр художньої літератури, іноді новелу ототожнюють з оповіданням. Особливо помітною ця різниця виявилася уже в новелі епохи Відродження, коли зародився цей жанр (Т. Гуардаті, Ф. Сакатті, П. Брачолліні, М. Банделло, Дж. Боккаччо). Своєрідна «память жанру» про своє походження в оповіданні - настанова на достовірність, істинність (тобто підкреслювання того, що описуваний факт не плід фантазії, а дійсно мав місце в житті оповідача) - може також визначати і специфіку художньої структури оповідання, його розповідного кістяка, що ведеться часто від першої особи: «Я докопався до жанрового визначення „оповідання у 20- 50-ті роки XIX століття, - писав Ю.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
