Оцінка впливу техногенного навантаження процесів буріння і експлуатації свердловин на навколишнє середовище. Збереження нормативного стану довкілля при відомих операціях на нафтогазоконденсатних родовищах. Забезпечення непорушність рекреаційних територій.
Аннотация к работе
СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНО ПРИЙНЯТНИХ МЕТОДІВ ОСВОЄННЯ НАФТОГАЗОКОНДЕНСАТНИХ РОДОВИЩОсновним нормативним актом, що регламентує процедуру проведення ОВНС в Україні є ДБН А 2.2-1-2003 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд" [7], який ґрунтується на аналізі моделей та принципів ОВНС, прийнятих в Європі та США, а також на матеріалах міжнародних конвенцій, ратифікованих в Україні, зокрема "Про ОВНС в транскордонному контексті", "Про доступ до інформації, залучення громадськості в процес прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища". Згідно з ДБН та рекомендаціями ЄС відповідно до проведення ОВНС усі доцільні засоби мінімізації та уникнення негативних впливів проектної діяльності повинні включати типи заходів, які в комплексі формують схему екологічно прийнятного виконання даної діяльності, це: охоронні заходи - моніторинг території зон впливів проектної діяльності, система оповіщення населення про надзвичайні ситуації; захисні заходи (ресурсозбереження, очистка, поводження з відходами, використання безпечних технологій, функціональне зонування, створення захисних споруд тощо); відновлювальні заходи - усунення наднормативних впливів, нормалізація стану компонентів довкілля; компенсаційні заходи - компенсація впливів, яких неможливо уникнути, шляхом проведення заходів щодо рівноцінного покращення природного і соціального середовища або грошове відшкодування цих втрат. Загальним правилом при проектуванні і плануванні будь-яких робіт є зменшення площі пошкодження до абсолюту мінімуму, необхідного для будівництва та видобутку, і використання технічно справного автотранспорту та розміщення робочих майданчиків за межами приватної власності, враховуючи ландшафтні особливості місцевості. Бурові майданчики проектних свердловин необхідно розміщати на відстані не менше 300 м від найближчого житлового будинку, а від берега річок довжиною до 50 км та понад 50 км відповідно - 25 та 50 м; свердловини, дороги та трубопроводи - на відстані не менше 25 м від тимчасових та періодичних дренажних каналів; 100 м від потоків, озер, водосховищ, каналів та прибережної зони, а також колодязів; 150 м від джерел, артезіанських та протічних колодязів (свердловин). Там, де таких місць уникнути неможливо (ділянки, на яких безпосередньо проводяться роботи, чутливі пошкоджені ділянки, ділянки з високою схильністю до ерозії, які залишаються незайнятими або невідновленими більше одного місяця), слід забезпечити захисне покриття з певного матеріалу, наприклад, мульчі або рослинного покриву до того часу, коли можна буде засівати їх певною сумішшю насіння у перший посівний сезон (весна або осінь).