Синтез та будова координаційних сполук деяких d-металів з похідними а-триазолілоцтових кислот - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наукРобота виконана на кафедрі неорганічної хімії хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник: доктор хімічних наук, професор Лампека Ростислав Дмитрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри неорганічної хімії хімічного факультету Офіційні опоненти: доктор хімічних наук, професор Шульгін Віктор Федорович, Таврійський національний університет імені В.І. Сімферополь, завідувач кафедри загальної хімії кандидат хімічних наук, старший науковий співробітник Орисик Світлана Іванівна, Інституту загальної та неорганічної хімії ім. Захист відбудеться «29 » березня 2010 р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.03 Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, Київ, вул.1,2,4-Триазоли є цікавими представниками класу азотвмісних гетероциклів, до яких проявляється інтерес з точки зору як біонеорганічної, так і координаційної хімії. Будова триазолів за своїми структурними особливостями нагадує піразол та імідазол, що може потенційно використовуватись в біонеорганічній хімії для створення систем здатних виступати модельними при вивченні певних металзалежних біохімічних процесів. Цікавим та перспективним напрямком використання похідних 1,2,4-триазолу є створення на їх основі координаційних полімерів, зокрема сольвотермальним методом, коли в якості реагентів використовуються не готові ліганди, а напівпродукти для їх отримання. Виходячи із сказаного вище можна стверджувати, що синтез та вивчення 1,2,4-триазолвмісних систем і координаційних сполук на їх основі є актуальною задачею сучасної координаційної хімії. Вперше синтезовано ліганди: етиловий ефір 5-(2-піразил)-1,2,4-триазол-?-ілоцтової кислоти, 5-(2-піридил)-1,2,4-триазол-?-ілоцтова кислота, її амід та етиловий ефір.Це пояснює той факт, що в спектрах деяких лігандів, а саме HL1 та HL4 відбувається уширення сигналів ароматичних та аліфатичних протонів, що знаходяться у безпосередній близькості до азольного циклу та подвоєння сигналу триазольного протону. При взаємодії еквімолярних кількостей вихідної солі та ліганду утворювався моноядерний комплекс Pd(HL1)Cl2, що був використаний для отримання наступних координаційних сполук: тетраядерного комплексу Pd4(L1)4Cl4.2ДМФА та моноядерного Pd(L1)2. До складу цих сполук ліганд входить у депротонованій формі (Рис. В ПМР-спектрі Pd(HL1)Cl2 спостерігається зсув сигналів протонів у слабке поле, в порівнянні з сигналами протонів вільного ліганда, що може бути викликано зменшенням електронної густини на органічному фрагменті. Ліганд у комплексі знаходиться у депротонованій по триазольному циклу формі.Розроблено методики синтезу чотирьох нових 1,2,4-триазолвмісних сполук: етилового ефіру 5-(2-піридил)-1,2,4-триазол-?-ілоцтової кислоти, аміду 5-(2-піридил)-1,2,4-триазол-?-ілоцтової кислоти, 5-(2-піридил)-1,2,4-триазол-?-ілоцтової кислоти, етилового ефіру 5-(2-піразил)-1,2,4-триазол-?-ілоцтової кислоти. Розроблено методики синтезу та виділено в індивідуальному стані 17 координаційних сполук досліджуваних лігандів з йонами міді, цинку, паладію та срібла. Показано, що синтезовані органічні ліганди проявляють амполідентатні властивості і, в залежності від умов синтезу та природи центрального атому здатні: - координуватися бідентатно-хелатно через піридиновий та N2 або N4 атоми триазолу з утворенням моноядерних комплексів; Методом ЯМР встановлено ефекти дезекрануючого та екрануючого впливу катіону металу на протони лігандів в межах однієї молекули, що у випадку комплексів цинку та срібла, дає змогу зробити припущення про утворення в розчині комплексів певної будови. За допомогою дослідження низькотемпературних ПМР-спектрів розчину октаедричного комплексу Zn(HL1)2(NO3)2 у CD3OD встановлено, що у розчині відбуваються взаємоперетворення між трьома-чотирма частками, які утворюються при розчиненні.

Основний зміст роботи