Дослідження залежності структура-активність в низці планарних поліциклічних сполук – похідних 6Н-індоло 2,3-b хіноксаліну та 1H-індол-2,3-діону, який є вихідною сполукою для синтезу індолохіноксалінів як потенційних інтеркаляторів ДНК та інтерферону.
При низкой оригинальности работы "Синтез, біологічна активність та зв"язок структура–властивості в низці похідних 1Н-індол-2,3-діонУ та 6Н-індоло[2,3-b]хіноксаліну", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наукРобота виконана у відділі медичної хімії Фізико-хімічного інституту ім. Науковий керівник: кандидат хімічних наук, старший науковий співробітник Ляхов Сергій Анатолійович, Фізико-хімічний інститут ім. Богатського НАН України, старший науковий співробітник відділу медичної хімії. Вернадського, професор кафедри органічної та біологічної хімії доктор хімічних наук, старший науковий співробітник БОГЗА Сергій Леонідович Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Захист відбудеться “21 ”жовтня 2011 р. о 1000 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.219.02 в Фізико-хімічному інституті ім.Актуальність даної дисертації визначається необхідністю систематичного дослідження залежності структура-активність в низці планарних поліциклічних сполук - похідних 6Н-індоло[2,3-b]хіноксаліну та 1H-індол-2,3-діону (який є вихідною сполукою для синтезу індолохіноксалінів) як потенційних інтеркаляторів ДНК, інгібіторів вірусної репродукції та індукторів інтерферону. Відпрацювання та вдосконалення методів синтезу та синтез оснoвних похідних 1Н-індол-2,3-діону, 6Н-індоло[2,3-b]хіноксаліну, 7H-бензо[с]-індоло[2,3-b]хіноксаліну, 1,2,3,4-тетрагідро-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну, встановлення їхньої структури. Синтезовані раніше неописані основні похідні 1Н-індол-2,3-діону, 6-аміноалкіл-6Н-індоло[2,3-b]хіноксаліни, основні аміди та естери індолохіноксалін-6-ілкарбонових кислот, 7-аміноетил-7H-бензо[с]-індоло[2,3-b]хіноксаліни та 6-аміноетил-1,2,3,4-тетрагідро-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліни; досліджено їх афінітет до ДНК, цитотоксичність, противірусну та інтерфероніндукуючу активності. Виявлено деякі закономірності звязку структура - властивості у низці аміноацилгідразонів 1Н-індол-2,3-діону та 1-(2-діетиламіноетил)-1Н-індол-2,3-діону, а також у низці похідних 6-аміноетил-6Н-індоло[2,3-b]хіноксаліну, 7-аміноетил-7H-бензо[с]-індоло[2,3-b]хіноксаліну, 6-аміноетил-1,2,3,4-тетрагідро-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну. Особистий внесок здобувача полягає у синтезі похідних 1Н-індол-2,3-діону, 6Н-індоло[2,3-b]хіноксаліну, 7H-бензо[с]-індоло[2,3-b]хіноксаліну, 1,2,3,4-тетрагідро-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну; проведенні флуориметричних, фотометричних та віскозиметричних досліджень; аналізі спектральних даних; вивченні афінітету до ДНК; обробці всієї сукупності отриманих даних.Серед похідних 6Н-індоло[2,3-b]хіноксаліну раніше у літературі були описані лише деякі 6-аміноетил-6Н-індоло[2,3-b]хіноксаліни. Для виявлення впливу змін у будові гетероциклічної системи на біологічну активність як обєкти дослідження були обрані похідні 7H-бензо[с]-індоло[2,3-b]хіноксаліну та 1,2,3,4-тетрагідро-6H-індоло[2,3-b]-хіноксаліну. Так, при конденсації 1-бромоетилізатину (3) з о-фенілендіаміном вихід 6-бромоетиліндолохіноксаліну (23) складав 80 %, в той час як виходи 6-хлоропропіл-та 6-хлоробутиліндолохіноксаліну (25 та 27, відповідно) були значно меншими (30 % та 45%, відповідно), при цьому в реакційній суміші спостерігалися різноманітні побічні продукти невизначеної структури. Конденсацією ізатину (1) з о-фенілендіаміном у киплячій оцтовій кислоті з виходом 85 % отримували 6Н-індоло[2,3-b]хіноксалін (28). При кипятінні сполуки 136 в присутності триразового надлишку відповідних вторинних амінів та 10% тетрабутиламонію йодиду в бензолі (сполуки 138 - 140) або при кімнатній температурі у ДМФА (сполука 137) отримували 6-аміноетоксіетиліндолохіноксаліни 137 - 140 з виходами 70 - 80 %.В дисертаційній роботі розроблені методи синтезу похідних 1Н-індол-2,3-діону, 6Н-індоло[2,3-b]хіноксаліну та його аналогів, що дозволяють отримувати похідні з різною будовою та довжиною бокового ланцюга. Встановлено, що аміноетилування ізатину в умовах міжфазового синтезу при кімнатній температурі дозволяє отримувати N-діетиламіноетилізатин з виходом 95 %. Показано, що розроблений метод синтезу 6-аміноалкіліндолохіноксалінів, який включає алкілування індолохіноксаліну з наступним амінодегалогенуванням, є оптимальним та дозволяє отримувати з високими виходами широкий спектр похідних.
План
Основний зміст роботи
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
