Розробка методів синтезу поверхнево-активних мономерів: нейоногенних, катіонних, аніонних й пероксидовмісних, дослідження їх колоїдних властивостей і полімеризаційної здатності, застосування для формування міжфазних поверхонь полімерних колоїдних систем.
При низкой оригинальности работы "Синтез і властивості поверхнево-активних пероксидів і мономерів", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"Робота виконана в Національному університеті "Львівська політехніка" Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник-доктор хімічних наук, професор Воронов Станіслав Андрійович, Національний університет "Львівська політехніка", завідувач кафедри органічної хімії Офіційні опоненти-доктор хімічних наук, професор Юрченко Олександр Григорович, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут",завідувач кафедри органічної хімії i технології органічних речовин доктор хімічних наук, професор Ганущак Микола Іванович, Львівський національний університет ім. Захист відбудеться "23" червня 2006 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.01 у Національному університеті "Львівська політехніка" (79013, м.Властивості таких композитів зумовлені гетероґенністю їхньої структури і визначаються процесами, які відбуваються на межі розділу фаз - адсорбцією полімерів, їхніми реакціями і формуванням міжфазних шарів. Дослідження, проведені на кафедрі органічної хімії Національного університету "Львівська політехніка", показали, що іммобілізація реґульованої кількості олігомерних поверхнево-активних речовин на межі розділу фаз різних полімерних колоїдних систем дозволяє створювати дисперсно наповнені полімери з покращеними експлуатаційними властивостями, латекси з морфолоґією частинок "ядро-оболонка", формувати наношари на мінеральних мікро-і макроповерхнях. Поверхнево-активні оліґомери, які використовуються для модифікації поверхні, переважно отримують шляхом кополімеризації функціональних мономерів з іншими мономерами, в тому числі пероксидними. Особливо важливе значення серед функціональних мономерів мають поверхнево-активні мономери (пармери), які все частіше застосовуються як полімеризаційноздатні ПАРИ при одержанні латексів, полімерних покрить і для створення міжфазних шарів полімерних композиційних матеріалів. Робота виконана на кафедрі органічної хімії Інституту хімії і хімічних технологій Національного університету "Львівська політехніка" і є частиною досліджень з тем "Розробка методів синтезу поверхнево-активних пероксидів та мономерів для створення компатибілізуючих систем композиційних матеріалів" (2000-2001), № держ. реєстрації 0100U000521, "Синтез нових поверхнево-активних мономерів і макромерів - ініціаторів з регульованою реакційною здатністю для модифікації полімерів, вивчення їх властивостей та розробка методів добування на основі доступної сировини" (2002-2003), № держ. реєстрації 0102U001190, "Синтез нових пероксидовмісних гетерофункціональних реагентів для модифікації міжфазних поверхонь полімерних колоїдних систем" (2004-2006), № держ. реєстрації 0104U0025318.Розроблено методи одержання малеїнатних пармерів, що містять розділені подвійним звязком гідрофільну і гідрофобну частини молекули, макромономерів з альтернатними гідрофільними і гідрофобними фраґментами, пероксидовмісних пармерів, наведено характеристики й описано властивості отриманих сполук. За першим методом при взаємодії моноалкілмалеїнатів (1.1а, б) з оксираном при 100-110°С у присутності каталітичної кількості триметилцетиламіну з виходом 90% і 73% одержували відповідно малеїнати (1.3а, б). В умовах, аналоґічних до другого методу, з моноалкілмалеїнату (1.1а, б), триетиламіну і 2-[2-(2-хлоретокси)етокси]етанолу були синтезовані мономери (1.4а, б) з виходом 81% і 76% відповідно. Мономери (1.5б-г, 1.6б-г), що містять у молекулі відносно довгі ланцюги поліетиленґліколю (ПЕҐ), синтезували у дві стадії. Для одержання нейоноґенних пероксидовмісних пармерів спочатку при взаємодії малеїнового ангідриду і 3-трет-бутилперокси-3-метилбутанолу (3.1) синтезували (3-трет-бутилперокси-3-метилбутил)малеїнат (3.2), обробкою якого Фосфор (ІІІ) хлоридом у трихлорометані при 50°С протягом 24 год отримували хлорангідрид (3.3).Розвинуто концепцію цілеспрямованого синтезу поверхнево-активних мономерів та пероксидів, яка полягає у використанні як синтетичних операторів для конструювання молекули функціональних мономерів з певною активністю звязку С=С (стирен, акрилати, малеїнати) і ліпофільної та гідрофільної складових необхідної природи і довжини (алкіли, флуоралкіли, полі(диметилсилоксани), поліетиленґліколі, 3-пропілсульфонати, тетраалкіламонієві солі) для одержання необхідного гідрофільно-ліпофільного балансу. При взаємодії ненасичених карбонових кислот і їхніх похідних з поліетиленґліколями або оксираном одержано нейоноґенні амфіфільні мономери, поверхнева активність яких контролюється природою та співвідношенням довжин алкільного та поліетиленґліколевого фраґментів. Встановлено, що оптимальним методом одержання катіонних нітроґеновмісних акрилатних мономерів з різною віддаленістю звязку С=С і гідрофільної тетраалкіламонієвої групи є реакція хлорангідриду акрилової (метакрилової) кислоти з N,N-діалкіламіноспиртами з наступною кватернізацією амін
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы