Основні синтаксичні конструкції. Стилістика речень зі вставними і вставленими одиницями. Функціонально-стилістичне навантаження складних синтаксичних конструкцій у прозі Оксани Забужко. Однорідні члени у синтаксисі творів. Обірвані та номінативні речення.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова Інститут української філології Кафедра української мови Курсова робота з сучасної української літературної мови Тема: Синтаксичні особливості прози Оксани Забужко Київ-2011 Вступ Другу половину ХХ - початок ХХІ ст. характеризує стрімке зростання масової комунікації та нових інформаційних технологій. Усе це відбилося на процесах вживання слів, реченнєвих структур та характері мовних змін. Перша і головна функція мови - це комунікативна, яка полягає у тому, що мова - найважливіший засіб спілкування людей і забезпечення інформаційних процесів у сучасному суспільстві. Третя - це експресивна функція, яка полягає в тому, що мова є універсальним засобом вираження внутрішнього світу людини. Ця функція реалізується в тому, що, формуючи думку, людина мислить мовними нормами. Усі ці функції реалізуються й у художньому творі. Але для того, щоб це вдалося, авторові необхідно досконало володіти мовою. Тема нашої курсової роботи - «Синтаксичні особливості прози Оксани Забужко». Ми намагатимемося дослідити її, визначити основні закономірності, особливості вживання різноманітних синтаксичних конструкцій. У наш час почала активно розвиватися така галузь науки, як прагматика. Вона висвітлює стосунки між учасниками комунікації, адресантом та адресатом, мовцем і слухачем. Живі процеси, що відбуваються в мові, дослідники характеризують як лібералізацію вживання мовної системи, акцентуючи увагу на розхитуванні стандартів минулого, зростанні ролі стилістичної експресії, яка засвідчує формування нового мислення і мовленнєвої поведінки. Українська мова починає вживатися в інших формах, стає вільною в доборі своїх виражальних засобів. Почуття, складний спектр емоційних станів починають відігравати особливу роль в організації синтаксичних явищ. Оксана Забужко пише свої твори, розраховуючи на людей різних вікових категорій, які можуть зовсім по-різному розуміти один і той же художній твір. Важливо дослідити, якими засобами мови користується письменниця, щоб донести головну думку, ідею до всіх без винятку читачів. Предметом дослідження є синтаксис роману, а саме словосполучення і речення, їх будова, типи й об’єднання в над фразові одиниці, роль та значення їх. Об’єктом дослідження є функціонально-стилістичні та семантико-синтаксичні особливості синтаксичних конструкцій у романі «Польові дослідження з українського сексу», зокрема, складних синтаксичних конструкцій з сурядним, підрядним, безсполучниковим та різними типами зв’язку, ускладнених вставними та вставленими конструкціями й однорідними членами речення та неповних й обірваних речень. До стилістичних ресурсів простого речення належать способи вираження членів речення, особливі випадки використання однорідності, засоби зв’язку між однорідними членами, різновиди простих речень, порядок слів. 1.1 Порядок слів у простому реченні Українська мова належить до мов з вільним порядком слів. Порядок слів має синтаксичне значення, бо він є одним із засобів з’ясування синтаксичних стосунків між словами, він виконує синтаксичну й стилістичну функцію. Наприклад: 1. Перший готовий - кого не треба було вчити української мови…» (16;12). 1.2 Стилістика номінативних речень Від інших односкладних номінативні речення відрізняються тим, що роль головного члена в них виконує іменник або інша субстантивована частина мови у називному відмінку. - хай би забув мене, хай би вернувся до жiнки, хай би зраджував з ким не прийдеться, - не треба менi його за чоловiка, i нiчого вiд нього не треба, якщо на те воля твоя, Господи, я кохатиму iншого, з iншим родитиму дiтей, тiльки - о Господи, хай вiн буде живий. I здоровий. П. С. Дудик зазначає: «Кожен з різновидів номінативних речень неоднаково виявляє свої функції, які, проте, в усіх випадках детермінуються не стільки внутрішньосинтаксичною сутністю цих конструкцій, скільки поза реченнєвими чинниками - контекстом, конкретністю мовленнєвої ситуації» (13;248). До ускладнених належать речення з відокремленими членами, з однорідними членами, зі звертаннями, відокремленими зворотами, вставними і вставленими конструкціями. Однорідні члени речення мають такі диференційні ознаки: займають позицію одного члена речення; пов’язані між собою сурядним зв’язком; відносяться до одного зі членів речення; часто мають однакові морфологічні форми і виражають однотипні поняття. О. Пономарів стверджує: «Однорідність виникла на вищому ступені розвитку людської свідомості, людського пізнання. «…скiльки iскристої, смiхотливої енергiї вивiльняється, коли кожна нота - iронiчний натяк, вiдтiнок, дотеп, доторк - умент резонує, пiдхоплена спiврозмовцем, кульбiт у повiтрi, просто вiд надмiру сили, жартiвливе колiнце - ближче: можна? i от уже - двозначнiше, ризикованiше, i от уже - впритул, i от уже, заглушивши мотор (бо ти таки сiла, врештi-решт, у ту його машину - пiсля вiдвiвин майстернi, пiсля того, як угледiла навiч, хто вiн), - навальний перехiд на iншу мову: губами, язиком, рукам
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
