Синтагматичні та парадигматичні властивості прислівників у сполученні з дієсловами в сучасній німецькій мові (на матеріалі художніх і публіцистичних текстів) - Автореферат

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА Роботу виконано на кафедрі германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України. Левицький Віктор Васильович, Чернівецький національний університет імені Із дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м.Існує універсальна здатність лексем сполучатися між собою на основі відповідних специфічних закономірностей, виявлення яких уможливлює дослідження нагромадженого конкретного мовного матеріалу і розвязання комплексу теоретичних питань. Із цього погляду науковий інтерес становлять словосполучення прислівників з дієсловами в німецькій мові, і це не випадково, адже в системі частин мови прислівнику відведено особливе місце: він є самостійною частиною мови, виявляє велику кількість стабільних семантичних звязків, разом з іменником, дієсловом та прикметником відзначається високою частотою вживання. Лексико-семантичні сполучення прислівників з дієсловами - це не набір окремих значень, а фрагмент мовної картини світу, з властивими йому просторовими, часовими, причиновими, цільовими та іншими відношеннями, які реалізуються в тексті. Досягнення поставленої мети передбачає розвязання таких завдань: здійснити інвентаризацію лексико-семантичних груп прислівників і дієслів; встановити частотні характеристики і виконати порівняльний аналіз реалізації підкласів прислівників у художньому та публіцистичному стилях з урахуванням частоти вживання, обєму підкласу та вживаності; дослідити парадигматичні звязки між лексемами окремих підкласів на основі семантичної сполучуваності з дієсловами та графічно зобразити їх моделі; прислівник синтагматичний німецький парадигматичний кількісно проаналізувати вживання часових форм дієслів і реалізацію їх семантичних значень на основі сполучень з прислівниками; виявити закономірності сполучуваності прислівників з дієсловами за моделлю [підклас прислівника] [значення часової форми дієслова].У першому розділі - „Теоретичні засади дослідження” - розглянуто проблему сполучуваності слів, теоретичні положення щодо дослідження сполучуваності прислівника з дієсловом на рівні словосполучення, визначено лінгвальний статус прислівника, основні характеристики художнього та публіцистичного функціональних стилів; описано засоби квантитативного аналізу. У роботі досліджується сполучуваність на рівні словосполучення двох частин мови - прислівника і дієслова, де головним словом є дієслово. Дієслово у сполученні з прислівником виступає як одиниця, яка реалізує свої внутрішні якості: лексичне значення, властивість сполучатися з іншими словами, індивідуальні семантичні ознаки, вираження граматичних категорій. У другому розділі - „Семантична сполучуваність прислівників з дієсловами в художньому та публіцистичному стилях” - досліджено здатність лексичних одиниць вступати в синтагматичні відношення зі словами, які утворюють певний підклас; виокремлено семантичні підкласи прислівників і дієслів на основі аналізу й синтезу відомих класифікацій; здійснено порівняння частоти вживання, обєму підкласу та вживаності прислівників у двох стилях; встановлено особливості реалізації звязків семантичних ознак прислівників та дієслів на рівні підкласів слів; на парадигматичному рівні виявлено звязки між підкласами прислівників на основі семантичної сполучуваності з дієсловами та графічно зображено їх моделі. Дієслово, займаючи центральну позицію щодо прислівника, своїми головними семантичними функціями зазвичай може зумовити сполучуваність з одним-двома прислівниками на рівні „слово слово” або „підклас підклас”.Цілеспрямоване вивчення синтагматичних та парадигматичних властивостей прислівників у сполученні з дієсловами в двох функціональних стилях дало можливість виявити загальні закономірності сполучуваності прислівників з дієсловами на різних рівнях і зробити такі висновки: 1. Між обємом і частотою реалізації підкласів прислівників у текстах двох стилів виявлено подібність, “обернену” залежність зафіксовано для підкласів прислівників часу та способу дії. Кількісним аналізом виявлено „нереалізовані” сполучення підкласів прислівників та дієслів, які поза теоретичною ймовірністю комбінування не входять до активного складу текстової лексики у двох стилях. Виявлено міжстильову універсальність сполучуваності лексем на парадигматичному рівні та встановлено звязки між прислівниками із семантично протилежними значеннями: noch ~ schon, wo ~ da, immer ~ nie, noch ~ schon, rechts ~ links, langsam ~ schnell, wenig ~ mehr. Вивчення сполучуваності на граматичному рівні за моделлю [підклас прислівника] [значення часової форми дієслова] показало, що прислівники, повязуючись із дієсловами, зазнають впливу фактора “граматичний час”, який виражається в інтенсивному звязку семантики прислівника із семантикою часової форми дієслова.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ