Визначення обсягів синкретизму в системі частин мови і встановлення типології синкретичних явищ на рівні частин мови з урахуванням формального, семантичного і дериваційного аспектів. Закономірності вияву принципів класифікації частин мови та їх ієрархія.
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукПроблема виділення великих лексико-граматичних класів слів, що називаються частинами мови, була висунута ще в античній граматиці й донині зберігає актуальність, оскільки однозначної загальноприйнятої і вичерпної класифікації на сьогодні ще не створено. При кваліфікації частин мови в аспекті розвитку автоматизації обробки природної мови відкритим також залишається питання доцільності виділення окремих частин мови для аналізу й синтезу тексту. Очевидною причиною складності класифікації слів є синкретизм у широкому розумінні: наявність в одиниць спільної мовної ознаки (значення, форми, функції), що не дозволяє однозначно зарахувати їх до певного класу. Потребує визначення статус таких одиниць у межах певної частини мови і, відповідно, обсяг усього класу слів. синкретизм частина мови Тому актуальність роботи визначається кількома ключовими чинниками: а) відсутністю загальноприйнятої й облігаторної класифікації частин мови і постійно високим ступенем дискусійності кожної із запропонованих на сьогодні типологій; б) дедалі серйознішим зацікавленням дослідників теоретичними і прикладними питаннями, повязаними із функціонуванням мовних одиниць, що мають синкретичну природу; в) актуалізацією в українському мовознавстві досліджень у галузі прикладної (математичної, компютерної) лінгвістики, зокрема, опрацюванням систем автоматизованого аналізу природного (усного чи письмового) мовлення.Причиною появи синкретичних явищ є два процеси: а) процес переходу явищ з класу А до класу В, що супроводжується послабленням, а потім втратою ознаки А й одночасно появою і посиленням ознак В, у результаті чого клас В поповнюється новими одиницями (типові приклади на ґрунті української мови - субстантивація, адєктивація тощо); б) процес взаємодії, взаємовпливу явищ класів А і В, у результаті чого зявляється особливий клас С (типові приклади на ґрунті української мови - поява таких форм, як інфінітив, дієприкметник, дієприслівник). Виділяються перехідні процеси на фонетико-фонологічному рівні (нейтралізація), на рівні морфеміки (встановлюються ядерні й синкретичні морфеми, перехідні утворення, наприклад,-ти в інфінітиві - як суфікс і „застигле закінчення”), у сфері лексики (пор. можливість градуйованого вираження міри якості для якісних прикметників: дуже молодий - порівняно молодий - не молодий, не старий - порівняно старий - дуже старий), на морфологічному рівні (тут зона синкретизму виникає внаслідок взаємодії частин мови: прикметники - іменники, іменники - прислівники тощо, і лексико-граматичних розрядів: власна - загальна назва іменниках, якісні - відносні прикметники тощо), на рівні синтаксису (синкретизм виникає у звязку із взаємодією простих і складних речень та їхніх різновидів, членів речення). · морфологічна транспозиція (стійкими є форма і функція слова - змінюється граматичне значення: Я іду (теп.час) додому - Іду (мин.час) я одного разу лісом...), міжчастиномовна транспозиція (незмінною виступає форма слова - змінюються функція і граматичне значення: Хворий (прикм.) хлопчик заснув - Хворий (ім.) заснув), міжчастиномовна інтеграція (у формі, функції і наборі граматичних категорій поєднуються компоненти різних класів: прочитана книга, вчинивши злочин) у сфері морфології; На рівні словотвору ці процеси та явища трактуються у світлі морфолого-синтаксичного способу словотвору (конверсії) (незмінною залишається форма слова; змінюються функція і значення) і синтаксичної деривації (стійким виступає значення слова; змінюються функція і форма). На основі цієї моделі у третьому розділі “Синкретизм в основних частинах мови: іменнику, дієслові, прикметнику і прислівнику”, що складається з 6 підрозділів, зясовуються, по-перше, типологія синкретичних виявів; по-друге, описуються конкретні реалізації синкретизму в межах окремих частин мови на ґрунті аналізу одиниць електронної бази, текстових джерел, складаються вичерпні переліки внутрішньочастиномовних (внутрішньокатегорійних / міжкатегорійних) і міжчастиномовних синкретичних одиниць; по-третє, встановлюються напрями взаємодії й трансформації між різними частинами мови; по-четверте, визначається семантична і формально-граматична польова структура кожної частини мови з урахуванням синкретичної природи окремих її одиниць.
План
. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
